За півкілометра від села знайшли скотомогильник
— Після трагедії в Грибовичах дізналися, що поблизу Жовкви (місто у Львівській області. — ГПУ) утворюється стихійне сміттєзвалище. Коли перевірили, знайшли скотомогильник площею 50 гектарів. Викликали екологічну інспекцію, — розповідає депутат Жовківської райради 46-річний Ігор Муравський.
Рештки тварин півтора року вивозили з філії Укрсанветзаводу, який спеціалізується на утилізації відходів м'ясопереробної продукції. Підприємство розташоване в селі Воля-Висоцька Жовківського району на Львівщині — за 25 км від обласного центру.
— Раніше на цьому заводі виробляли м'ясо-кісткову муку, господарське мило, яке експортували за кордон. Тепер він працює, порушуючи всі санітарні норми, — каже Ігор Муравський. — Туші тварин не переробляють як слід. Викидають у поліетиленових мішках за межі підприємства, зверху лише піском присипають. На територію костомельного заводу потрапити вдалося з третьої спроби. Там виявили десятки тонн свинячих туш, які розкладалися просто неба. Їх роздирали ворони й щури, завбільшки з котів.
До заводу веде розбита дорога. За кілька кілометрів відчувається їдкий трупний сморід. З верхівок дерев лунає вороняче каркання. Укрсанветзавод нагадує занедбане приміщення. Цехи з обдертими стінами й розбитими вікнами. Територія оточена високим парканом. Уздовж нього — щурячі нори. На підприємстві працюють 13 робітників.
— Завод збитковий із 1988 року, — біля воріт зустрічаємо його директора 54-річного Михайла Клина. — Кісткодробильні машини давно розібрали на металобрухт. Крематорії, де мали спалювати хворих тварин, теж не працюють. Два роки тому відключили газ. Сюди щоденно вантажівки привозять свинячі рештки, кишки. За утилізацію тонни платять 750 гривень. Маємо щось із тим робити.
До воріт наближаються дві вантажівки, чекають дозволу в'їхати на територію.
— Порушення, виявлені екоінспекцією, ліквідували на 70 відсотків. Тваринні рештки на території прибрали, пересипали вапном і необхідними хімічними речовинами. Накрили плівкою, тепер виробляємо гумус, — каже Михайло Клин. — Коли спробували підняти розцінки на утилізацію, водії самі закопували рештки за територією заводу. Але нам теж треба на щось існувати. За останній рік із бюджету області не отримали ні копійки.
— У спеку з костомельного заводу такий сморід доноситься, що хоч протигаза вдівай. У мене корова здохла, як там попаслася. Недавно побудував нову хату. Тепер думаю — марно. Чи доживу в таких умовах до старості. Бо це ж екологічна катастрофа, другий Чорнобиль, — розповідає 46-річний Андрій Марушка. Живе за 500 м від заводу.
У кущах біля його дому помічаємо ділянки, присипані піском. Там знаходимо кістки тварин і залишки поліетиленових мішків. Такі використовують на підприємстві.
— Це звична справа, — говорить Марушка. — Їде вантажівка з тією падаллю поміж кущі, трактор за нею яму копає. І всі рештки туди викидають. Потім їх собаки по селу розтягують. Запах нестерпний.
— Часто виїжджаємо на виклики активістів. Перевіряємо накладні на заводі. За фактом утворення скотомогильника відкрили кримінальне провадження, — каже 29-річний Андрій Балущак із Жовківського відділу поліції.
4 
35413
Коментарі