П'ятий місяць поспіль родина Савчуків із райцентру Стрий Львівської області шукає 18-річну доньку Надію, яка зникла 13 квітня.
— Надя — спокійна неконфліктна дівчина, — 20-річний Петро зі Стрия заводить до 6-поверхівки пл вул. Галицькій. На п'ятому поверсі тут живе 45-річна Галина Савчук із чоловіком 43-річним Сергієм і сином Володимиром, 21 рік. — По Стрию різне говорять. Одні, що її вкрали і вивезли до Росії в рабство, другі — що її в карти програли. Думали, за викуп, але Надіна мати — двірничка, тато на заробітки їздить.
На дзвінок у двері їх відкриває Галина Станіславівна. Кілька хвилин вдивляється в очі.
— Зранку і ввечері молюся, щоб дитина повернулася, — веде до кімнати дітей. Уздовж стіни два ліжка — Надії та Володимира, на столі — комп'ютер із пласким монітором. — Останнім часом ми з Надінькою жили удвох. Син навчається в Дублянах, мешкає там у гуртожитку, чоловік у роз'їздах. Дочка закінчувала 34-те училище, вивчилася на швачку. Писала диплом, із хати не виходила, хлопця не було. Півроку тому подружилася з Людою із сусіднього будинку. У тої є чоловік, двоє діточок, то ходила гратися з ними. Просила її, аби запрошувала Люду в гості.
Того дня я повернулася додому близько дев'ятої, — продовжує Галина Савчук. — Подзвонила доньці, вона була в Люди. Казали, що святкують день народження подруги Мар'яни. Я лягла спати. О третій ночі прокидаюся — Наді немає. Подзвонила, вона попросилася ще годинку посидіти. А о четвертій телефон був вимкнений.
— Її вкрали, — до кімнати заходить Сергій Савчук. — Міліція нічого не робить, то ж не їхня дитина.
— Не було ніякого дня народження, дівчата просто відпочивали в Люди, — згадує Галина. — Потім із хлопцями пішли в готель за 200 метрів від дому. Зібралася компанія з десятьох. Люда теж пішла, дітей лишила чоловікові.
У мотелі поряд із кафе "Сейф" Савчукам показали записи камер спостереження. Видно, як із кімнати виходить Надія, за нею — син священика із сусіднього села Гірське Миколаївського району Віктор Дмитришин. Тримаються за руки. Друзів, з якими відпочивала зникла, Савчуки знайшли наступного дня у квартирі Людмили Гурінович, 27 років.
— Кажуть, що не знають за Надю, — продовжує Сергій. — Видно, що Вітя бреше. Говорить, що має дівчину, але цілий вечір присвятив Наді. Про викрадення він знає. У компанії згадують, що посадили її в машину й вивезли. Не розуміємо, для чого Мар'яна організовувала ці посиденьки?
— 16 квітня я набрала доньку. Мобілка включилася, там хтось захрипів, і телефон відключився. Дзвінок тривав 14 секунд, — схлипує Галина. — Потім почали нам дзвонити стрийські люди. Мовляв, бачили Надю в місті. Не вірю, що вона ходить попри хату й не вертається. Спочатку ворожки казали, що жива, її десь закрили. Тепер — що давно мертва.
Людмила Гурінович пояснює, що ніхто з компанії не знає, де Надія:
— Тут загубитися ніде. Якщо б її хто крав, вона кричала б, ми почули б.
Міліціонери оглянули найближчі лісосмуги, підвали, горища, водолази обстежили річку Стрий. Тіла не знайшли.
— Розглядали три версії зникнення, — розповідає Остап Попович із міськвідділу міліції. — Самогубство не підтвердилося, бо немає тіла. Утеча теж — через відсутність причин. Відпрацьовуємо вбивство.
4 
35413
Коментарі