— Это горе для всего нашего городка. Все люди в трауре. Лерочка лежала в гробу с черным от смолы личиком. Смыть не удалось, — плаче 65-річний Микола ЛебЕдєв із міста Новодружевськ Луганської області. 11 липня його сусідку 10-річну Валерію Синецьку збила вантажівка.
Машина везла в кузові гарячий асфальт, тягла причіп-діжку з розпеченою смолою. На дорозі заднє колесо потрапило в яму та розірвалося. 52-річний водій намагався зупинити автомобіль, але гальма відмовили. Узбіччям у магазин ішли Олексій Синецький із донькою Валерією.
— Найближчий від нас магазин за три кілометри, — розповідає їхня сусідка Світлана Лобай. — Коли у вантажівки лопнуло колесо, Лєра з переляку побігла через дорогу. Машина не зупинилася, вдарила її. Потім причеп перехилився, дитину залила гаряча смола.
За висновками експертів, на цей момент дівчинка була вже мертва — загинула від черепно-мозкової травми. Її батько не постраждав.
— Водій не винен, що в нас ями по коліна, — каже 30-річна Тетяна. Прізвища не називає. — Вантажівка належить місцевій фірмі, що виготовляє асфальт. Щодня тут їздять, маневрують між ямами.
— Дороги ремонтуємо самі. Ями засипаємо землею. Тримаються до першого дощу. Потім — усе спочатку, — додає Микола Лебедєв.
До лікарні дівчинку відвіз односелець. "Швидку" не викликали.
— Вона до нас і не хоче їздити по такій дорозі. Олексій тримав Лєрочку на руках, хоч вона вже не подавала ознак життя. У лікарні зафіксували смерть, — розповідає свідок 40-річний Олександр.
Водій теж скалічився. Непритомного його повезли до лікарні міста Лисичанськ, де помер за кілька годин. Ховати його забрали родичі з Попаснянського району.
12 липня Валерію поховали в Новодружевську. У 43-річної Ганни та 46-річного Олексія Синецьких лишився син 15-річний Микита.
— Девочка была добрая, как ангелочек. Картины рисовала, ходила в музыкальную школу, пела, танцевала. Очень творческая, активная. Кто что попросит, сразу бежала помагать, — розповідає знайома родини 30-річна Марина Боднар. — Синецькі живуть біля мосту. 2014‑го там були бої. Осколками порозбивало будинки. Тоді всі вижили.
— Востаннє бачив Лєрочку за два дні до трагедії. Абрикоси біля дому збирала. Привіталася, усміхнулася. Хороша дитина, виросла на моїх очах. Її батьки чорні від горя, на ліках. Ні з ким не говорять, — каже Микола Лебедєв.
9 
35413
Коментарі