1 жовтня в реанімаційному відділенні Ладижинської міської лікарні Вінницької області померла 18-річна Альона Мельникова. ­Судмедексперт виявив суттєві гормональні порушення, ушкоджені підшлункову і надниркову залози, печінку, серцеву недостатність. Альона вживала пігулки для схуднення.

— Того дня Альона мала гарний апетит. Наїлася супу, попросила зварити киселю з вишень. Вночі не могла заснути, бо боліло горло, не могла дихати, — згадує бабуся 62-річна Галина Мельникова. — Ми викликали "швидку", її забрали. В лікарні померла.

Альона Мельникова жила в Ладижині з бабусею і тіткою 30-річною Світланою Бащук. Батько розлучився з матір'ю, виїхав до Росії. Мама з другим чоловіком і трьома дітьми живуть у селі Гордіївка Тростянецького району.

— Ми нормально з дочкою жили, — розповідає мати 40-річна Світлана Гуменна. Нервується, намагається триматися спокійно. — Але, коли вдруге вийшла заміж і завагітніла, то змушена була лягти на місяць у лікарню. Альона не схотіла жити в селі з вітчимом. Тут треба працювати: води принести, їсти зварити. А вона міська, не звикла до роботи. Попросилася до моєї матері в село Губник Гайсинського району. Пожила там кілька місяців, стало скучно. Переїхала до чоловікової матері в Ладижин. Вона там виросла, мала багато друзів. Я теж у нормальних стосунках з колишньою свекрухою.

Хата Гуменних стоїть за 1 км від центру села. Будинок новий, з білої силікатної цегли. Підмурок поки що не оздобили, свіжопофарбовані вікна не завісили, двір не огородили. У відчиненому гаражі стоїть 30-річний "Москвич", на подвір'ї розкидані дитячі іграшки, за хатою — гойдалка.

— Мала сильно поправлялася, — додає. — Мабуть, то від усяких чипсів і булочок. Казала їй: хочеш схуднути — їдь у село. Тут я годую добре, але роботи багато. Тримаю курей, кроликів, город.

— Свєта, давай до хати, — з будинку виходить чоловік 44-річний Олександр Гуменний. — Ви вибачте, але вона на таблєтках. Вчора знову був зрив.

У сільраді Гордіївки знають про Альону.

— Гуменні подалися у віру. Через неї не ладили з Альоною, — каже сільський голова Володимир Штефанюк, 45 років. — Стали дуже правильні, забороняли дивитися їй телевізор, їли лише домашню їжу. А вона ж дєвочка доросла, сучасна. Мама Світлана трохи закрита, вітчим Олександр більше до людей тягнеться. Альона лікувалася від чогось, приймала гормони. Він них дуже поправилася, важила 96 кілограмів. Накупила лікарств, щоб схуднути. В організмі пішла реакція на несумісність — і все.

В Ладижині Альона закінчила вечірню школу. Працювала продавщицею в магазині, пташницею у комплексі з відгодівлі бройлерів. З бабусею і тіткою жили у квартирі 5-поверхівки житлового масиву "Прибережна".

— Та це придумують на онуку всякого, — з квартири виходить Галина Мельникова, невисока у рябому халаті. Запрошує на кухню, ставить чайник, насипає в тарілку печива. — В Альони дійсно були рєзкі перепади з вєсом. Могла за раз набрати 20 кілограмів, потім скинути. Останнім часом казала, що не встигає бігати по пташнику за тими курами. Жалілася на слабкість. Не могла їх годувати, збирати дохлих.

— В неї були проблеми з кров'ю, понижений гемоглобін, постійно ходила бліда, — говорить 30-річна Світлана Бащук, тітка загиблої. — Вона хворіла кілька років. Місячні були раз на рік, ніяк не могла їх наладити. Перевірялася, але в кожній лікарні казали по-різному. Одні — полікістоз, інші — ще щось. Її гормони випереджали розвиток організму. Постійно пила проносне, викликала штучну рвоту. Переживала, що товста.

Дівчину поховали в Ладижині. Батько не зміг приїхати на похорон.

— На кордоні не пустили. Має російський паспорт, думають, що воювати їде. У кожного свої заботи, — каже Галина Мельникова.

×