48-річний Олег Гапон з міста Люботин Харківської області 25 травня застрелив із мисливського карабіна двох людей. А потім захопив трьох заручників на автозаправці.
О 14.00 того дня до двоповерхового будинку Гапонів на вул. Дунаєвського, 8/2, в Люботині під'їхав сірий "Деу Ланос". Там були судові виконавці, двоє понятих, дільничний міліціонер і місцевий бізнесмен Олександр Вишняков. З оселі вийшов господар.
Один із понятих був слюсарем й одразу почав змінювати замок на хвіртці паркану. Виконавець зачитав Гапону рішення суду: Олег, його дружина 46-річна Ольга і донька 19-річна Аліна мають віддати дім — як розрахунок за борг у 850 тис. грн. 2011-го родина позичила у Вишнякова $21,8 тис. під заставу будинку.
— Я почула стрілянину. Тричі бахнуло, — каже 54-річна Ірина Власова із сусіднього дому. — Прибігла, якийсь чоловік лежав біля воріт на спині. Одразу не побачила, що там і другий убитий. А ще один — за ногу тримався. Олег стояв біля хвіртки з рушницею. Не витримали в людини нерви. А в кого витримають, коли будинок забирають!
Олег Гапон розстріляв упритул понятих Володимира Алтухова й Сафара Гамидова. Олександра Вишнякова поранив у стегно. Потім скочив у свої "Жигулі", повернув на трасу в бік Харкова. За 15 км, у селі Коротич, закінчився бензин. За ним гналася міліція. Неподалік була автозаправка "ОККО". Гапон із рушницею зайшов туди. Захопив у заручники касира 28-річного Юрія Бокого, заправницю та клієнта. Прибиральницю 62-річну Зою Павлову не помітив.
— Я слышала выстрелы с подсобного помещения. Даже не поняла, что это стрельба. Думала, может, упало что-то. А потом смотрю — вооруженный человек палит в воздух. Я и спряталась, — пригадує Павлова.
Заручників Гапон посадив у ВАЗ. Потім — у затоновану "Шкоду", що стояла поряд.
За кермо посадив клієнта заправки. На передньому пасажирському — касира. Олег Гапон був на задньому сидінні поруч із співробітницею АЗС. В одній руці тримав карабін "Сайга", другу стискав унизу, на гранаті. Від'їхали від станції метрів 20.
— Мы сидели и не двигались. Молча делали, что скажет, — згадує Юрій Бокий. — Он был очень возбуждён. То говорил, что с нами всё нормально будет. То — что подорвет машину вместе с заправкой, если не выполнят его условий. Начал требовать, чтобы дали дорогу на ДНР, в Горловку. Что он будет там воевать и всех стрелять. Просил нас обзванивать знакомых. Собирать, как он сказал, Автомайдан. То ли хотел привлечь внимание к своей истории с кредитом, то ли надеялся отвлечь силовиков. Каждые полчаса он заводил машину и немного отъезжал. Менял нас местами.
Міліція перекрила трасу Харків — Київ. На перемовини приїхали оперативники Служби безпеки та психологи.
— Переговори тривали більше 6 годин. На заправку, де стояла машина із заручниками, привезли жінку й доньку Гапона. Дівчина просила батька здатися. Він не схотів навіть говорити, — розповідає 31-річна Віта Дубовик, прес-секретар прокурора Харківської області. — З'ясували, що з Гапоном приятелював один зі співробітників прокуратури. Його підключили до перемовин.
— Він тільки взяв трубку, навіть не поздоровкався, випалив умови: щоб його з міліцейськими мигалками провели коридором до Горлівки, на непідконтрольну Україні територію, — розповідає співробітник прокуратури. Не називається. — Я запропонував — візьми мене замість захоплених людей. Олег погодився, сказав, що відпускатиме дорогою по заручнику.
— Переговорники тягли час, казали, що треба підключати обласну адміністрацію, Київ, бо через блокпости не проїдуть, машину із заручниками розстріляють, — продовжує Віта Дубовик. — Так втягли Гапона в діалог, трохи розсіяли його увагу. Через 6 годин запропонували бутерброди й воду. Гапон відмовився їсти. Сказав принести заручникам.
О 20.30 передавати бутерброди на заправку пішов співробітник СБУ. Повільно наближався, показуючи, що не має зброї. У цей час спрацював снайпер спецпідрозділу "Альфа".
— Снайпер выстрелил четко в голову. Хотя стекло было почти закрыто и тонировано. Мы не успели понять, что случилось, — каже Юрій Бокий.
Гапон кілька разів механічно вистрелив із карабіна вгору.
Олег Гапон закінчив школу міліції в Полтаві. Воював в Афганістані, Чечні. Служив у міліції в Харкові. Останнім часом не працював.
На час слідства його будинок опечатали. Ольга Гапон із донькою не можуть там жити.
— Этот кредит брала у местного блатного Александра Вышнякова, — Ольга виходить із хвіртки. Закриває обличчя руками від камер. Говорить на ходу. — Гроші були потрібні моїй мамі на операцію. В неї онкологія. Ми шість років боролися за її життя. 7 тисяч доларів позики повернули за два роки. Лишилося 14 800. Потім у мами стався рецидив. Знову потрібні гроші. Я не працюю, бо сиділа з мамою. 5 травня вона померла від раку кишківника. Олег був без роботи. Донька — студентка. Я кажу позичальнику: почекай ще рік. У країні таке робиться, долар страшний, ми не можемо сплачувати. Він включив "лічильник" — по 5 відсотків усієї суми за кожен день прострочення. Потім подав до суду. А суддя куплена. Вишняков мені відкрито говорив: я їй грошей дав, і виконавцям дам, і ментам. Йому потрібен був наш будинок. Він мені сказав: все одно його в тебе заберу. Ти, говорить, тварюка, будеш на вулиці спати. Олег — не терорист. У нього просто здали нерви, коли нас із дому бандити виганяли. Ми хотіли продати будинок і сплатити борг. Не встигли знайти покупця.
Позику Гапони мали віддати до кінця 2014-го. З 1 січня включили "лічильник". Так прописали в договорі. Тому міліція не має претензій до Вишнякова.
Він — із простреленою ногою в реанімації, до нього не пускають. Стан оцінюють як середньої важкості.
— Це я прийняла таке рішення, — каже Ірина Дем'яненко, суддя Люботинського міськсуду. — Позичальник просив стягнути 11 мільйонів — це пеня при сумі боргу 410 тисяч гривень, а я стягнула 800 тисяч гривень. Коли особа бере на себе зобов'язання, то повинна сплачувати. Он я не позичаю ніколи. Я з'ясовувала, чи не було на позичальників тиску, чи добровільно підписували договір. Вони мали право не підписувати, якщо не влаштовує зміст.
7 
35413
Коментарі