"Наставив на сестру ружжо і вистрелив у живіт"

— У селі ніхто не йме віри, що Михайло таке зробив. За все життя не бачили його сердитим чи замішаним у якихось бійках. Толковий хлопець, працьовитий. Чого за ружжо схопився — одному Богу відомо, — каже 49-річна Олена із села Арданово Іршавського району на Закарпатті про вбивство Адріани Попович, 24 роки. З мисливської рушниці її застрелив рідний брат 27-річний Михайло Полянко в ніч на 5 жовтня. Утік, нині переховується.

Адріана з чоловіком Вале­рієм Поповичем, 30 років, виховували доньку 3-річну Валерію. Їздили на заробітки в Росію та Чехію. Михайло Полянко теж працював на сезонних роботах у Чехії. Торік одружився. Має 6-місячну доньку.

— Полянки — благополучна родина, завжди жили дружно. Діти повиростали й поодружу­валися. Кожен із сім'єю зай­мав по кімнаті. Ще облаштували на горищі додаткову кімнату для когось із дітей. Але брат і сестра не зуміли вжитися. Конфліктувати Міша з Адріаною почали, коли створили власні сім'ї. Не могли поділити, хто останеться жити в батьківській хаті, а хто піде, — розповідає Євгенія із сільської ради. Прізвища не називає. — У батьків хороший одноповерховий будинок — 10 на 10 метрів.

— Коли дружина Михайла ходила вагітна, батьки купили їм окрему хату в нашому селі. Для життя вона непригодна. Скорше, це земельна ділянка, — продовжує. — Щоб збудувати нову хату чи зробити там капітальний ремонт, треба великі гроші. Міша став казати, щоб цим займалася Адріана з чоловіком. Бо сам багато коштів вклав у батьківський будинок — ремонтував його, устатковував. То він і має жити в ньому. Адріана з'їжджати теж не хотіла.

— Адріана з Валєрою були у своїй кімнаті, збиралися спати. Було вже близько півночі. Поруч у ліжечку лежала Лєрочка. Раптом до кімнати зайшов Міша. Наставив на сестру ружжо і вистрелив у живіт. Усе відбувалося на очах дитини, — розповідає 25-річна Яна Лобусова, сестра Валерія. — Коли з неї полилася кров, Мишко страшенно перелякався. Викликали "швидку". Щоб не втрачати час, із братом відніс її до своєї машини й повіз назустріч лікарям. Дорогою Адріана померла. Міша повернувся додому, забрав дружину з дочкою і швидко поїхав. Куди — нікому не казав. Для нас загадка — звідки він ту зброю взяв. Мисливців у домі ніколи не було.

Наступного дня дружину та доньку Михайла правоохоронці розшукали в одному з сіл Іршавського району. Їх чоловік залишив у незнайомців. Авто з рушницею покинув на околиці Ужгорода. Переховується. Його оголосили в розшук.

— У Валєри серйозний стрес. Не хоче ні з ким говорити. Лишень дивиться на фото Адріанки й повторює: ти більше не повернешся? Лишила мене самого. В душу стараємося не лізти. Йому треба побути самому, виплакати своє горе, — каже Яна. — Лєрочку поки що забрала до себе. Вона постійно згадує, як дядя зайшов і стрелив мамі в животика. Коли про це говорить, не плаче. Впевнена, що лікарі рану заклеять і все буде добре. Як починає плакати і проситися до мами, говоримо, що з лікарні вона поїхала в Чехію, бо треба за­робляти гроші. Дитина заспокоюється.

Адріану Попович поховали 6 жовтня.

×