— Навалився на мене і рукою відтягував мої плавки, то в одну, то іншу сторону, — розповідає 88-річна Любов Пилипенко із села Водяники Звенигородського району Черкаської області. — Я почала кричати, говорила, що в мене рак сечового міхура, що родичі роблять у міліції. І він нічого не зробив.
Сусід 27-річний Олександр Чорний напав на Любов Миколаївну 11 серпня о третій ночі. Досі перебуває на волі. Справу про напад на жінку і проникнення в її житло нещодавно передали до суду.
Любов Пилипенко стоїть у дверях хати, кашляє.
— Мене трусить, цілу ніч не спала. Здоров'я після того случая погіршилося. Живу сама, одинока, родичів у селі не маю. Через що до мене і прийшов цей бандюга. — До того була хвора, а він ще добряче потовк. Мене відразу повезли у Шполу в лікарню. Там сказали, що маю тяжкі тілесні ушкодження, хруснуло ребро. Місяць була на обезбалюющих. Досі болить права скула і ребра. Все життя мала проблеми зі здоров'ям. Не знаю, навіщо мені таке на старість. У райвідділку цей Сашко впав на коліна і почав плакати, говорив, що був п'яний. Але я знаю, що не був. Його дід потім приніс мені 70 гривень, що віддала.
У хаті є односпальне ліжко, стіл, сервант, маленький телевізор. Скрізь коробки з ліками. У сусідній кімнаті гуркотить старенький холодильник.
Любов Миколаївна пережила Голодомор, розкуркулення, війну. З батьками і двома меншими братами Олексієм та Віктором мусила переїхати з Водяників на Донеччину, а наприкінці 1941 року повернулися пішки в рідне село. Працювала помічником головного бухгалтера у колгоспі. 1982-го пішла на пенсію. Із чоловіком розійшлася. Сама виховала доньку — Алла Купрієнко, 59 років, живе у столиці. Працює старшою медсестрою. Має сина 21-річного Петра.
— Я завжди погано сплю, лежу з увімкнутим світлом, іноді дивлюся телевізор. Тієї ночі почула, наче щось розбилось у веранді. Але зразу не сообразила. Думала, що тріснув холодільник. Потім знову почула той самий звук. Відкрила двері у веранду, але нічого не побачила. Було темно. Коли вийшла, то мене схопив ззаді чоловік і прикрив двері у хату. Був голий до пояса, у темних шортах з двома білими полосками з боків. Потім незчулася як опинилася на землі. Кинув мене, різко з'явилася боль у попереку, я лежала на лівому боці. Схоже, під час падіння розбилося відро з водою. Ці моменти пам'ятаю погано. Мабуть, я втрачала свідомість.
Сказала, що можу віддати гроші, — продовжує. — Він погодився, але в хату не пішов, бо світло горіло. Віддала йому 70 гривень. Не пам'ятаю, як вийшов. Мабуть, через двері, бо закриваю їх ножем, а він лежав поряд на вікні. Коли закрилася, усвідомила, що вся мокра. У веранді повно води і скла. Розбилося відро та шибка у вікні вибита. Переодяглася, прибрала склянки і воду з підлоги. Пішла до сусідів десь о пів на шосту ранку. Вони подзвонили в міліцію і сільському голові. Приїхали через 10 хвилин. Все оглянули, зняли отпечатки пальців. Мою одежу забрали як доказ. Почали виясняти, хто то міг бути. Виявили по комп'ютеру, що це Чорний. Його отпечатки вже були. Написала заяву, але злякалася і забрала. У Звенигородському райвідділку була. Там мені предложили два варіанти: судитися або забрати заяву. Тоді писала ще раз. Тепер справа передана в суд.
Родичі планують забрати Любов Миколаївну в Київ. Але жінка не хоче лишати хату. До неї двічі в тиждень приходять соціальні працівники.
Зараз Олександр Чорний перебуває вдома, ходить відмічатися у райвідділок.
— Він живе з бабою і дідом. Батько помер від горілки, а мати мешкає десь з новим чоловіком. Сім'я вся п'юща. Сашко ніде не працює. Кажуть, у Дніпропетровську робив у міліції. Сидить у барах. Говорять, що колись казав за черговою чаркою: "А тепер будемо по бабах ходити, гроші збирати". Вже раз перед цим випадком до мене приходив. Просив відкрити двері, — каже Любов Пилипенко. — Знаю, що і до ще однієї жінки приходив, але не заліз.
Хата Чорного — через вісім дворів від обійстя Любові Миколаївни. Там є залізобетонний червоний паркан, залізні ворота. У просторому дворі гавкає пес. До воріт ніхто не виходить. Цегляний дім побілений.
— Нормальна сім'я. Бабуся і дідусь уже старенькі. Ніколи б не подумала, що таке може статися, — говорить сусідка 41-річна Наталія Сквирська. — Я поштарка, тому буваю в них часто. Завжди привітно мене зустрічають. Сусіди добре ставляться до діда. Мама Сашка випиває, але його п'яним не бачила. Хоча іноді також сидить з пивом.
4 
35413
Коментарі