Увечері 9 лютого харків'янин 34-річний Олексій Вдовидченко знайшов свого брата 40-річного Сергія мертвим біля гаражів його будинку.
"Лёша, Степаныч мне что-то вколол в ногу. Приезжай и вызывай милицию", — это мне брат проговорил в трубку. Я был ошарашен, не уточнил, где он. Хватаю такси и лечу к ним домой на Героев Сталинграда. По пути раз 30 его набирал, но трубку он уже не брал, — розповідає Олексій Вдовидченко. — Думав, може вони сваряться, й він не може відповісти. Набрав його дружину Галю. Вона сказала, що впевнена: батько вдома.
Олексій добрався хвилин за 15. Викликав "швидку" й міліцію.
— Двері квартири ніхто не відчинив. Я побіг до гаража за домом, де він ставить машину. І тут з-за будинку вискакує тесть, Ігор Степанович. Впало в очі, як він одягнений. Завжди у діловому одязі, а тут, як зек — у чорних штанях, пальті й шапці. Він не очікував мене побачити. Сказав, що Серьожа знепритомнів. Я питаю, чи він викликав лікарів. "Нет. Я пощупал пульс, он мертв".
Біля гаража брат лежав на спині без ознак життя. Я схопив Степановича за барки, але стримався, щоб не прибити. Сказав, що я все знаю. Приїхала "швидка", тоді — міліція. Я передав цього покидька їм.
Судмедексперти на правому стегні Сергія виявили свіжий слід від ін'єкції. На снігу за кілька метрів знайшли шприц із зігнутою голкою.
— Затримали тестя загиблого. Він не пояснив, чому там був. Але зізнався, що зробив укол зятеві, — каже прокурор Комінтернівського району Олександр Давидов. — Смерть настала від отруєння невідомою речовиною.
— Вколов йому сильний препарат-міорелаксант. Він паралізує легені та м'язи. У лікарнях перш ніж його вводити, людину підключають до апарату штучної вентиляції легень, — додає Олексій. — Він — онколог, знав ці властивості.
11 лютого Комінтернівський райсуд Харкова арештував Ігоря Тихоліза на два місяці — на час розслідування. Міліція відкрила кримінальне провадження за умисне вбивство. Лікарю загрожує 15 років в'язниці.
— Мой подзащитный не признаёт вину. Он не совершал это преступление. Следствие даже не установило, от чего умер потерпевший, — сказав під час суду Євгеній Макшанов, адвокат Тихоліза.
— Ігор Степанович має хорошу репутацію в лікарні. З виду тихий. Та Сергій завжди дивувався, за що тесть його ненавидить, — зітхає Олексій Вдовидченко. — Того вечора брат поставив машину в гараж. А цей його піджидав. Він знав, коли Серьожа з роботи повертається. Приїхав із мікрорайону Южний, де живе, вимкнув телефон, щоб його не вичислили. У суді казав, що він робив Сергієві штучне дихання і масаж серця. Але експерти цього не підтвердили — під час розтину це було б видно на грудній клітці. Суддя запитав, чи при ньому Сергій дзвонив брату. І той підтвердив. Так чому ж ви з його телефону не викликали "швидку"? Він забрехався. Не чекав, що брат встигне подзвонити. Розраховував, що тіло знайдуть уранці. Доти препарат уже не виявили б в організмі. Сказали б, що помер від серцевої недостатності.
Сергій Вдовидченко із 33-річною Галиною прожив сім років. Спільних дітей не мали. Виховували сина дружини від першого шлюбу 11-річного В'ячеслава. Сергій працював охоронцем у автоконцерні. У вільний час ремонтував двигуни. Галина — фармацевт у аптеці. Взяли кредит на двокімнатну квартиру. Два роки тому виплатили його.
— Жили добре. А на початку літа посварились. Стали ночувати в окремих кімнатах. Сергій прокинеться о шостій і їде на роботу. О 22.30 повертався. Їв у мами. Вона йому й тормозок на роботу збирала, — розповідає Олексій. — Сергій хотів помиритися з дружиною, але її сім'я наполягала на розлученні.
Тесть умовляв Сергія подарувати Галі свою частину квартири. "Вчини по-чоловічому" — його слова. Казав брати чемодан і забиратися геть. А Сергій відрізав, що вони його не на смітнику знайшли. Він тестю допомагав і з дачею, і з квартирою. Багато сил і грошей у це помешкання вклав. Вони купили його разом — основну частину сплатив Сергій, решту вніс тесть.
Галя слухала батька. Він у них — голова сімейства. Доки Сергій їм допомагав, був потрібен. Потім вирішили, що ми їм — не рівня. А ще чотири роки тому на морі захворів на гепатит. Може, гидували.
12 лютого Сергія поховали. Галина та її сім'я на похорон не прийшли. Відвертаються, коли нас бачать.
13 років пропрацював лором-онкологом в Інституті радіології в Харкові Ігор Тихоліз. Перед цим був отоларингологом у спеціалізованій клініці.
— Всі колеги шоковані. Ми готові взяти на поруки Ігоря Степановича, — каже головний лікар Інституту радіології 65-річний Леонід Васильєв. — Він кваліфікований фахівець. Що в нього із зятем сталось і від чого той помер, ніхто не знає. Ще нема результатів експертизи.
В Ігоря Тихоліза — двоє доньок. Дружина Ольга Миколаївна працює невропатологом у цьому ж інституті.
— Доступу до особливо токсичних препаратів Ігор Степанович не мав. Їх використовують анестезіологи. У нас суворий облік, — додає Леонід Васильєв.
4 
35413
Коментарі