— Нехай тих дітей на моїх очах повісять, я й слова більше не скажу. Не очікував, що їх знову віддадуть батькам. Валєнтіна — неадекватна людина. Жалко її чотирьох прийомних дітей. Вони, як у тюрмі, ішачать цілий день. У п'ять ранку встають, тягають чавуни десятилітрові, варять картошку, щоб уточкам жрать давать. Зачем їм такоє життя? — розповідає 41-річний Сергій Хихлуха з села Ваганичі Городнянського району Чернігівщини про сусідку Валентину Драч. Від неї відгородився колючим дротом. Повісив напис "Не підходь, смертельно".
Подружжя 50-річну Валентину і 43-річного Олександра Драчів односельці звинувачують у смерті прийомного сина Віталія Кучука, 11 років. 4 липня він почав блювати й задихнувся. Цілий день перед цим перевертав на полі сіно. Його та 15-річного Олексія, Андрія, 8 років, і 6-річну Альону Кучуків Драчі взяли на виховання три роки тому. Їхню матір Марину позбавили батьківських прав через алкоголізм. Крім прийомних, у Валентини є троє рідних дітей — 24-річна Марина, Михайло, 19 років, і 14-річна Сніжана.
— Я з Віталіком разом перегортав сєно в день його смерті, — додає Сергій Хихлуха. — У них там п'ятнадцять соток. Жарища в той день була до сорока градусів. Він як став у 12 дня, так у шість вечора закінчив. Тоді почвалав до хати. Йому стало погано, на тому ж городі й умер. Єслі б мама рядом була, то спасла. Але ні Валєнтіну, ні її чоловіка з рідними дітьми я ніколи не бачив за роботою. Працювали тільки прийомні.
У Драчів — 2 га городу, п'ять свиней, корова, до сотні гусей і качок, кури та кролі.
Після смерті Віталія міліція відкрила кримінальне провадження за умисне вбивство. Трьох інших дітей забрали в притулок. 26 липня повернули в родину. Але за фактом смерті дитини справа ще відкрита.
— У той день не було спеки. Віталік згріб трохи сіна і пішов із братами у войнушки гуляти. Коли йому стало погано, Валя мене визвала, я приїхала. У нього з рота випадали свіжі шматки їжі, але вже був мертвий. У його батька була епілепсія, то й Віталику передалося. Він завжди був дуже активний, кидався сам до будь-якої роботи, — каже подруга Драчів 60-річна Надія Плотська. — Валентина — хороша мама, діти її полюбили. Вона трохи скандальна, може запросто в очі всю правду сказати. А кому це сподобається? Тому її односельці й травлять. Валі казали, що "понабирала ублюдков недоделанных". А ті діти знайшли сім'ю, це головне. Мамою Валю звуть із перших днів. Помню, як Альона багато їла, вередувала і казала: "Хочу і врєднічаю". Маленька, але дуже розумна. Андрій сьогодні гладить Валентину по обличчю і каже: "У мене є рідна мама, але ця мама моя хороша". Льоша з притулку щодня дзвонив і питав, чи Валя не передумає їх забирати. Казав: "Лежу тут і тупію". А як приїхав назад, то зразу накосив кролям, у корови почистив.
— Я ніколи не забуду перший день, коли їх привела додому. Це було 29 мая 2011 року. Ми їх посадили їсти. Вони після обіду забрали весь хліб і заховали під подушки і матраци, — згадує Валентина Володимирівна. — Андрій не знав, як це огірки чи помідори можна консервувати. Були дикі. У всіх був гастрит, в Андрія й Віталика — енурез. Андрій перші дні убивав курчат і качат. Ми його ставили в куток. Альона в три роки важила вісім кілограмів. Була лиса, хвора на рахіт. Зараз уже підросла, має 14 кілограмів. Ми з папою навчили її рахувати до 500. Приклади рахує до 50, знає всі букви. Віталик у нас як був, то не дуже жаждав учитися. Все просив, щоб канікули продовжили. Як жили з мамою, то харчувалися з лісу і їли, хто що дасть. Вона по 15 днів їх самих кидала. Батько їхній на глазах у Льоші свою сестру зарізав за столом. Льоша взагалі малим усім за батька був, не мав дитинства. Альону до горщика привчив, носив її на спині в мішку. Мати їхня рік уже не п'є, але випиває. Два рази п'яна перед Віталиковою смертю приїжджала до нас. Діти від неї ховалися. Не вірять, що вона виправилась.
Родина Драчів живе в чотирикімнатній хаті. На місяць отримують 8 тис. грн допомоги на дітей і пенсію по інвалідності чоловіка — 1 тис. Харчуються з власного господарства.
— У нас усе є, ми ні в чому не нуждаємося, — зітхає Валентина. — Вийшов на город, вирвав свіжого помідора чи кабачка. М'ясо і молоко своє. З ігрушками ніхто не хоче гулять. Ті, що лучше, в нас на столє стоять. А гірші я на горище закинула, бо вони нікому не треба.
— Таких умов життя, як у Валі, в селі ні в кого нема, — додає Надія Михайлівна. — У неї у дворі своя скважина, душ із гарячою водою і туалет у хаті, пластикові вікна і нові меблі. Андрію Валя купила велосипед. До школи вже всіх зібрала. Льоша сказав, як виросте, то візьме з інтернату дітей. Найменша Альона дуже спокійна, все до мами тулиться. Андрійко теж після притулку не спускає з неї очей, слідкує, куди пішла.
Валентина Драч хоче ще всиновити дітей:
— Зараз у Луганську і Донецьку багато сиріт. Ми б із чоловіком запросто п'ятьох іще взяли. Так сусіди ж не дадуть, знову почнеться ота вся писанина.
4 
35413
Коментарі