Хату в райцентрі Оратів на Вінниччині киянка 68-річна Світлана Куракса опалює дровами. Попіл із груби розсіває по городу та поміж кущами малини й смородини. Робить це пізньої осені та навесні.
— Мама, як була жива, усю зиму розвіювала попіл по снігу. Город був сірий. Казала, розтане й піде в ґрунт. Поки город підтряхне, вже рівномірно вдобриться.
Вивчає літературу з органічного землеробства. Вичитала, що найменш корисний попіл із вугілля.
— Бур'ян чи гілки, як горять, випаровують азот. У попелі його майже не лишається. Тому для доброго росту стебел і листя треба підживлювати ще куряком чи перегноєм. Зате в попелі багато калію — від нього помідори родять солодкі.
Добриво зі спаленої деревини, соломи, молодих гілок та картоплиння містить до 30 мікроелементів. У попелі є фосфор, магній, залізо, бор.
— Найбільше калію, фосфору та кальцію від спалювання картоплиння та пшеничної соломи. Також — у березовій та дубовій корі. Можна назбирати в лісі, палити на одній купі, а тоді розвести стакан попелу на відро води. Цього вистачить на 2 квадратних метри городу.
Якщо досипати попіл у компостну яму, перегній утворюватиметься швидше.
Удобрювати добре з осені лише плотний грунт — чорнозем чи глинозем. Якщо посипати піщаний, то до пори, поки садити, попіл вимиється дощами чи снігами. На свій чорнозем розсипаю попіл навіть літом. Тоді з дощем рівномірно всмоктуватиметься під корінь.
2 
35413
Коментарі