— Кілька років тому від сестри з Мурманська привезла дерево іргу, — розповідає вінничанка 42-річна Галина Паршивлюк. — Посадили в себе на дачі, а вона сидить п'ятий рік і не росте. Біля неї поряд утворилися такі ж паростки. Розговорилися з сусідом, сказав, що неправильно доглядаю. При пересадці його тричі удобрюють.
Пересаджують іргу на початку квітня. Обрізують до метра, навіть якщо доти дерево було вище. Мають залишитися дві бокові гілки.
— Сусід порадив викопати іргу й пересадити в інше місце. Любить тінь. Тож бажано садити біля дерев, а не на яскравому сонці, як у мене. Ямку копати глибоку, аби влізли всі корінці. Туди накидати перегною й гідрогелю, щоб тримав вологу. Забагато води — погано. Основна хитрість — присипати дерево ялинковими колючками, тоді швидше ростиме. Можна привезти ґрунт із хвойного лісу. Але не соснові колючки, бо підвищать кислотність.
Садівник Володимир Залецький щороку обрізає іргу. Тоді краще плодоносить.
— Має дрібні дуже солодкі фіолетові ягоди. Щось середнє між райським яблуком і смородиною, — пояснює Залецький. — Дерево невибагливе, не боїться шкідників. Єдине, треба удобрити при пересадці й обрізати навесні до цвітіння. Любить густо вкриватися дрібними гіллячками. Я їх обрізаю, тоді плоди крупніші.
4 
35413
Коментарі