— Доки шукала дачу, на проїзд в автобусах витратила 500 гривень. Більшість будинків — сама коробка. А мені хотілося, аби були меблі, комфорт, — говорить 50-річна Олена Киричко з Полтави. Рік тому вибирала дачу. Переглянула зо два десятки варіантів.
— Спочатку склала список вимог. Дача мала бути не далі, ніж за 50 кілометрів від обласного центру. З газом, водою і городом до 10 соток. Такі коштують від 20 до 40 тисяч доларів. Я саме продала бабину квартиру, гроші мала. Послугами рієлторів не користувалася. Шукала оголошення господарів у газетах, інтернеті. Виписала назви сіл, де є потрібні варіанти. Їхала туди й питала в місцевих, хто продає. Найчастіше господарів не було вдома. Мені вдавалося з вулиці обдивитися подвір'я, поговорити з сусідами, брала в них номери телефонів власників. Коли об'їздила зо 20 дач, вибрала п'ять. Почала дзвонити господарям. Три з них — уже купили. В цьому недолік мого способу, бо довго їздиш і порівнюєш. З двох, що залишилися, вибрала ближчу — за 30 кілометрів у невеликому селі Полтавського району.
37-річний Валерій Остапенко із Сум придбав дачу за 100 км від обласного центру. Їздить туди раз на місяць.
— Я три місяці шукав дачу. Вибрав будинок на дві кімнати за 10 тисяч доларів, — каже Валерій. — Маю п'ять соток городу. З цим одразу виникла проблема, бо кожні вихідні їздити далеко. А городина потребує догляду. Знайшов вихід — найняв місцеву жінку, яка доглядає за грядками. Навідується тричі на тиждень — садить, поливає, рве бур'ян. Плачу їй 500 гривень на місяць. Якось подзвонила — дачу пограбували. Прийшлося їхати серед тижня. Винесли два стільці, алюмінієві каструлі. Цінних речей там не тримаю. Але все ж завів пса, бо маю погріб для городини. Переживаю, що ходитимуть бомжі. Знайомий із міліції розказував, що зараз масові крадіжки на дачах.
Подружжя 45-річна Анна і 47-річний Микола Крамаренки з Харкова купили дачу ще з однією родиною.
— Два роки тому в нас була своя дача, її довелося продати. Терміново потрібні були гроші, бо син поїхав на навчання у Німеччину. Наш будинок під Харковом — на три кімнати, з ремонтом, 6 соток городу. Рік прожили без заміського будинку, власних овочів. Було важко, але достатньо грошей на нову дачу не мали. Друзі сім'ї саме шукали, де купити клаптик землі. Вмовили їх скластися і придбали невеликий будинок у селі. Біля нього — 10 соток городу. Друзі обробляють одну половину, ми — другу. В хаті господарюємо разом. У дворі росте багато фруктових дерев. Збираємо яблука, вишні, груші. Влітку залишаємося з ночівлею. В будинку є дві спальні, кухня, душ — на вулиці. Часто їздять наші діти із друзями відпочивати. Поділилися досвідом із знайомими. Ще дві пари купили дачу в складчину.
— Дач почали менше купувати за останні п'ять років. Ціни не змінилися, але скакнув долар. Ще проїзд у транспорті подорожчав, — каже рієлтор Микола Підгорний, 37 років.
— Вимоги покупців змінилися. Раніше просили підібрати дво- чи трикімнатні будинки. Залишали їх у спадок дітям, онукам.
Зараз просять будинок з однією кімнатою.Обов'язково має бути город. Дачу зараз більше розглядають у практичному плані, ніж для душі. Головне — приїхати, попрацювати й набрати провізії. Дехто купує тільки ділянку землі. Загороджують парканом, ставлять будиночок 3 на 5 метрів. Використовують його як сарай. Також люди розпитують, чи близько сусіди, чи нормальні. Просять їх потім доглянути за будинком, псами, курчатами. Платять за це.
Продавці почали менше перебирати клієнтами, бо їх не так багато. Погоджуються, аби люди виплачувати гроші за дачу частинами протягом двох-трьох років. Також власники почали давати оголошення, що шукають одразу двох господарів. Це дає результат. Часто дачі купують родичі — два брати, племінник із тіткою. Був випадок, коли придбали троє зятів.
Краще купувати новий будинок або в гарному стані. Якщо дача валиться та ще й розташована за 100 кілометрів, ремонт робити не вигідно.
2 
35413
Коментарі