Відставка голови Служби безпеки України Валентина Наливайченка свідчить про те, що він не був самостійною політичною фігурою, вважає політолог Михайло Басараб. Про це він заявив у інтерв'ю для Gazeta.ua.

- У поясненні відставки Наливайченка може бути кілька версій, - зазначає експерт. - Перша: президент Петро Порошенко захотів побачити на цій посаді більш контрольовану персону. Адже Наливайченка призначали на цю посаду відразу після Революції Гідності. Хоч він і був номінально висуванцем партії УДАР, навряд чи є підстави вважати його людиною з найближчого оточення президента.

Друга версія: екс-главі СБУ приписували тісні стосунки з олігархом Дмитром Фірташем. Про це говорили навіть депутати від Блоку Порошенка. До того ж Наливайченко мав бути свідком на слуханнях у Віденському суді щодо екстрадиції Фірташа до США. Про це клопотав захист олігарха. Після заяви Фірташа про те, що у нього були певні домовленості з Порошенком під час зустрічі у тому таки Відні перед президентськими виборам, у глави держави було велике роздратування. Він природно бажає позбавитися від будь-яких натяків на зв'язок з Фірташем.

Третя версія: не виключено, що Наливайченко визрів до другої спроби самостійного походу в українську політику. Перша спроба з політичним проектом "Оновлення країни" була невдалою. Пану Наливайченку довелося пристати до партії УДАР. Можливо, він вирішив, що посада голови СБУ — вдалий майданчик для ще однієї спроби успішного походу в політику зі своєю партією.

Навіщо президент вдався до тиску на депутатів та торгів з фракціями?

- Це черговий доказ того, що Україна сьогодні має не найсильнішого президента. Уся ця залаштункова шарпанина, скандали, спроби Порошенка з'ясовувати стосунки з олігархами й підлеглими чиновниками свідчать про слабкість президента. Сильний глава держави навряд чи довів би ситуацію до такої конфліктної відставки керівника СБУ. Саме слабкість президента штовхає його на політичні торги та обіцянки. Цим він показав хиткість своїх позицій.

Чому за Наливайченка не вступився УДАР?

- Це ще раз свідчить про те, що Валентин Наливайченко — несамостійна фігура. Його ж політична сила – партія УДАР – обговорювала рішення про відставку без нього. Нинішня його відставка, як і призначення у 2014 році, — результат компромісів між впливовими політичними суб'єктами. Це ще одне підтвердження того, що у екс-глави СБУ могли бути тісні стосунки з представниками крупного капіталу чи політиками, які домовлялися за лаштунками.

Чи не стане така позиція УДАРу початком його безславного кінця?

- Партія УДАР Віталія Кличка давно переживає кризу, як і її лідер. Має рейтинг біля двох відсотків. Історія з Наливайченком навряд чи зможе серйозно зашкодити їй. Вона вже перебуває в політичній стагнації.

Які ще можливі гучні відставки серед урядовців?

- Коли діяльність чиновників оцінюють не за ефективністю на посаді, а в результаті залаштункових домовленостей, навряд чи можна спрогнозувати майбутні відставки або призначення. Можуть звільнити ефективного менеджера і терпіти абсолютного нездару. Щоб прогнозувати, треба володіти повним масивом інформації про те, з ким сьогодні у президента гарні стосунки, а з ким погані. А може у когось є непомітні інструменти впливу на главу держави та елементи торгу з ним.

Тобто, якісно українська політика не змінилася — та сама візантійщина триває?

- Абсолютно. Візантійські методи управління в Україні зберігають свою актуальність. Майже жодних спроб якісно змінити кадрову політику ми не спостерігаємо. Та сама кулуарність, підкилимність, кумівство, політичне гендлярство і шахрайство.

×