Вранці 20 лютого, саме в той момент, коли снайпер з кабінету на горішньому поверсі Нацбанку цілив у беззбройних героїв Небесної сотні, а тоді президент Янукович прощався зі страусами у Межигір'ї, групі людей з т. зв. "Сім'ї" уже все стало ясно. Хтось у поспіху збирав "золоті батони", інші вдовольнялися крихтами. Зокрема, зовсім поруч у центрі Києва кредитний комітет Брокбізнесбанку з "фінімперії" "младоолігарха" Курченко "розпилював" 2 мільярди гривень рефінансування, буквально кілька днів тому виданого Національним банком — можливо, у тому самому кабінеті, де тепер сидів снайпер.
Мине ще кілька днів і з країни втечуть Януковичі, Арбузов, Клименко, Курченко та інші члени "Сім'ї". "Оновлені" МВС, СБУ та ГПУ у великій кількості відкриють (чи як іноді калькують з російської - "збудять") кримінальні справи. Мине півтора року — і всі ці справи перетворяться на великий пшик. Як з масовим вбивством на Інститутській (епізод зі стрільбою з приміщення Нацбанку там, до речі, навіть не фігурує, хоча не потрібно бути балістичним експертом, щоб бачити: стріляли у тому числі і звідти), так і з фінансовими махінаціями тих часів. Кругова порука.
Замість реального розслідування — полювання на відьом. Тобто пошук "цапів відбувайл". У випадку з Курченком, який судячи з усього, сам був лише прикриттям для "Сім'ї", взялися за номінальних керівників його компанії ВЕТЕК. Так уже в березні 2014-го СБУ заявило про "злочинне угрупування Курченко", до якого буцімто належать керівник "Газу України 2020" Олександр Кашкін і глава наглядової ради ВЕТЕКу Денис Бугай. З кінця березня спостерігається активізація, ймовірно, замовних матеріалів на інтернет-ресурсах близьких до керівництва МВС з метою дискредитувати звичайний менеджмент компаній і показати вправність слідства. Оскільки ні Кашкін, ні Бугай не були публічними особами, увагу переключили на Бориса Тимонькіна — знаного банкіра, який у компанії Курченка був всього лише заступником голови наглядової ради.
Тимонькін саме перебував на лікуванні важкої недуги за кордоном, але не відмовився від телефонного коментаря Економічній правді, в якій заявив, що з країни не тікав, а заяви слідства про "ключові фігури" — фарс.
Тимонькін, березень 2014го: "Насчет Бугая – взвешенный "белый" юрист. Нормальный. Которого, как и меня, брали для создания "белого" сектора бизнеса. Никакого дерьма мы не подписывали никогда.
Все документы, что он подписывал, были на основании протоколов, подписанных членами наблюдательного совета (Брокбизнесбанка – ЭП). Там – он, я, Буряк Саша, ну и четвертый подписант (ООО "Айнам" – ЭП). Эти три человека никогда никакого г…на не подписывали, никаких протоколов. Поэтому то, что там ребята эти если и выходили (выводили капитал из Брокбизнесбанка – ЭП), так у них никаких полномочий на это не было. Думаю, что там нет решений ни правления, ни кредитного комитета, ни тем более Набсовета."
Варто додати, що інформкампанія слідства супроводжувалася і зливанням т. зв. "доказів". Зокрема частина ресурсів з посиланням на британського економічного журналіста Грехема Стека опублікувала новину про те, що буцімто знайдені документи, які підтверджують роль менеджменту компанії Курченка у виведенні мільярдів гривень з Брокбізнесбанку через сумнівні кредити в офшорні компанії. Хоча, якщо уважно переглянути публікації Стека за той час можна знайти лише зняту редакцією "Бізнес нової Європи" зі стрічки новин статтю з назвою "Курченко і Пшонка! банкрутять Брокбізнесбанк". Лінк порожній. Знову фарс.
Сьогодні — через півтора роки після революції — завдяки титанічним зусиллям журналістів відомо майже все про те, як працювали схеми Курченко.
Велика кількість офшорів, які тісно переплетені, перепродували один одному повітря під виглядом послуг чи неіснуючих нафтопродуктів. Реальні нафтопродукти непомічено минали митницю. Гроші лягали на банківські рахунки маловідомих компаній. Паралельно існував "білий" і "легальний" Курченко — з УМХ (Українським медіа холдингом), клубом Металіст і ВЕТЕКом. Власне Бугай, Буряк і Тимонькін були покликані стежити за чистотою в цій "білій", парадній квартирі бізнесу. На "чорне" "підземелля" працювало кілька сотень (якщо вірити Слідству.інфо — 640) людей у різних офісах — Україна, Крим, Росія, Женева, Цюрих, Берлін. Що цікаво — журналістам вдалося знайти цих співробітників і поспілкуватися з ними про методи роботи Курченка. Слідство МВС, а згодом ГПУ — отже, слідство з повноваженнями — на відміну від слідства.інфо — пішло іншим шляхом. На жаль. Адже, маючи на руках уже відкриті журналістами матеріали, можна було б принаймні спробувати арештувати хоча б частину рахунків вказаних офшорів. Поки там зберігалися хоч якісь крадені гроші. Спочатку йшлося про десятки мільярді, згодом про сотні мільйонів. Ба ні. Це не те, що цікавило МВС і ГПУ. Їхніх шлях — простий і безперспективний. Зате з суспільним резонансом. Шлях публічного переслідування публічного менеджменту. Щоправда, чомусь не всього.
Наприклад, доволі вільно себе почуває один із членів наглядової ради Олександр Буряк. З головного підозрюваного на свідка перетворився голова наглядової ради Денис Бугай. Усі підозри щодо "злочинного угрупування Курченка" тепер на Борисі Тимонькіні. 2 червня 2015го МВС оголосило його в міжнародний розшук. 16 червня його затримали на лікуванні в Німеччині. У липні суд випустив Тимонькіна під підписку про невиїзд. У той же час ГПУ вимагає від німецьких властей його видачі. Що ж інкримінує прокуратура цьому "злочинному угрупуванню Курченка"? Нам вдалося ознайомитися з матеріалами справи.
Тимонькіна підозрюють у заволодінні коштами Брокбізнесбанку, видачі кредитів на підконтрольні Курченко компанії, заволодіння коштами Укргазбанку!!!! та АТ Аграрний фонд. Доказів — окрім непрямих свідчень, вибитих, очевидно, під тиском — нуль.
Адвокати наголошують: підозри ГПУ нічого не варті навіть з формальної точки зору. Наглядова рада не видає кредити, цим займається кредитний комітет чи правління. Питання не за адресою. Більше того — частина згаданих ГПУ кредитів була повернута у повному обсязі. Звинувачення у заволодінні грішми іншого банку (Укргазбанку) — взагалі виглядає абсурдним. Словом, демонічне словосполучення "банкір Курченко" і "злочинне угрупування Курченко" зблизька перетворюється на пшик, як власне і майже все, за що береться Генпрокуратура.
До речі, про мотиви ГПУ. Піар-складова? — на фоні незчисленних провалів (а тут яка-не-яка прив'язка до відомого прізвища і самої "Сім'ї"!). Бажання покращити статистику? Кіднепінг?
У будь-якому разі німецький суд наразі матеріалам ГПУ з приводу Тимонькіна не повірив. Крім недбало склепаного звинувачення на користь банкіра, очевидно, зіграла його бездоганна до останнього часу репутація.
У 2006 році Тимонькін зайняв 74-у позицію в рейтингу "ТОП-100. Найвпливовіші люди України" журналу "Кореспондент". Видання зазначило професіоналізм банкіра і висловило думку, що фінансовий ринок тільки виграв би, якщо б Б. Тимонькін пішов у нардепи або став членом уряду.
У 2007-му - переможець у номінації "Банкір року - 2007" конкурсу "MasterCard. Банк року". Увійшов до ТОП-3 кращих керівників банківської сфери країни за підсумками 2007 року всеукраїнської рейтингової програми "Гвардія" (видавництва "Галицькі контракти").
Учасник ТОП-10 найуспішніших менеджерів України рейтингу "Гвардія керівників" всеукраїнської рейтингової програми "Гвардія". Триразовий лауреат загальнонаціональної програми "Людина року" в номінації "Фінансист року". Дворазовий переможець фінансового рейтингу тижневика "Бізнес" у номінації "Банкір року". Нагороджений орденом "За заслуги".
Тепер от підозрюваний. Дарма, що справа від ГПУ переповнена абсурдом. На репутації це вже позначилося. Шкода. На репутації ГПУ черговий ляп, навряд чи якось позначиться. Репутації там просто нема.
4 
8759
Коментарі