Політолог Михайло Басараб вважає, що відсутність юридичної освіти не є перешкодою для ефективної діяльності генпрокурора. Про це він заявив у коментарі для Gazeta.ua.

- Призначення Луценка не стало сенсацією, - зазначає експерт. - Його кандидатура обговорювалася, щонайменше, упродовж кількох останніх місяців. - Зрозуміло, що часом виникали сумніви, оскільки було видно, що є певні тертя щодо ухвалення поправок до закону "під Луценка". З'являлася інформація і про те, що президент ще не визначився. Але врешті сталося те, що мало статися. Напевне, і сам Юрій Луценко мав бажання попрацювати на посаді генпрокурора, як би він не віднікувався.

Які головні завдання стоять перед новим генпрокурором?

- Мають бути чіткі пріоритети. Насамперед, участь Генпрокуратури в активній антикорупційній кампанії. По-друге, розслідування злочинів на Майдані і покарання банди Януковича. По-третє, провідна роль прокуратури у накопиченні доказової бази щодо злочинів, учинених Росією проти Україні. Безумовно, Генеральна прокуратура потребує реформування. Але щоб почати виконання пріоритетних завдань, потрібна політична воля генпрокурора. Прокурорські працівники — це кон'юнктурне середовище. Їх налаштованість на серйозну роботу залежить від вказівок керівництва. Така система, як не парадоксально, якраз може стати ефективним інструментом для реалізації завдань, якщо на це буде належна воля генпрокурора і президента України. Хоч вертикаль прокуратури потребує системного перезавантаження, ефективний керівник зможе скористатися вадами системи для досягнення швидких результатів у пріоритетних напрямках, якщо у нього буде на те бажання.

Чи зможе Луценко реформувати прокуратуру? Який у нього для цього потенціал?

- Генпрокуратуру, безумовно, реформувати треба. І якнайшвидше. Вона має працювати як ефективна інституція. Для цього потрібно провести серйозну чистку кадрів. Ввести у дію дисциплінарні і кримінальні покарання для працівників, які вчиняли корупційні та інші злочини. Без цього оновлення системи неможливе. Необхідне оновлення кадрів за рахунок кваліфікованих фахівців з позапрокурорського середовища. Але це завдання не тільки генпрокурора, а й інших державних інституцій та громадянського суспільства. Реформувати прокуратуру зсередини буде складно. Цей процес триватиме не один місяць і не один рік. А виконувати пріоритетні завдання треба вже сьогодні. Тому, на мій погляд, у перший день приходу у свій робочий кабінет Луценко мав би подумати, як невідкладно розпочати антикорупційну кампанію і переслідувати високопосадовців режиму Януковича.

Якщо Генпрокуратура й надалі не гратиме провідної ролі у розслідуванні злочинів Росії проти України, то у нас не буде належної доказової бази для висунення претензій до держави-агресора. Якщо негайно не взятися за корупціонерів, то далі країна не зможе рухатися вперед у жодній сфері. Без покарань поплічників Януковича ми можемо отримати реванш "регіоналів", які сьогодні є п'ятою колоною в Україні. В усьому цьому Генпрокуратура має відіграти провідну роль.

Але ж у нас є Національне антикорупційне бюро?

- Мене насторожила заява Луценка у Верховній Раді, коли він сказав, що не треба чекати нових проваджень щодо корупції високопосадовців, оскільки це, мовляв, компетенція НАБУ. Дійсно, у нас створили кілька нових інституцій нібито для боротьби з корупцією. Це хибний шлях, бо розбалансовує правоохоронну систему держави у складний час. Але як би не вихолощували компетенцію Генпрокуратури у цьому питанні, у її структурі є антикорупційна прокурора, яка наділена повноваженнями для тісної співпраці і нагляду за НАБУ. Таке "відмахування" від нових проваджень може означати, що Луценко авансом формує собі алібі. У Генпрокуратури є достатньо повноважень, щоб грати провідну роль у масштабній антикорупційній кампанії. Головне мати бажання.

Чи варто Юрію Луценку повернути в Генпрокуратуру реформаторів — Сакварелідзе або Каська?

- При усій повазі до колишніх працівників, які декларували наміри реформувати Генпрокуратуру, вчиняли сміливі кроки в розслідуванні протиправної діяльності посадовців, мушу сказати, що питання не у прізвищах. Якщо Луценко має серйозні наміри з реформування системи і бажає зробити ГПУ ефективною державною інституцією, то байдуже, хто працюватиме з ним у команді. Можливо, йому комфортніше буде реалізовувати свої наміри з кимось іншим, ніж Сакварелідзе чи Касько. Якщо чинні працівники виконуватимуть свої повноваження ефективно, то хай працюють на благо України і громадян. Але якщо Генпрокуратура й надалі виштовхуватиме таких людей, які декларують сміливі наміри реформувати систему, тоді це буде погано.

Луценку закидали, що у нього нема юридичної освіти і стажу роботи в системі прокуратури. Наскільки це серйозна перешкода для його роботи?

- Будь-який правник скаже, що це перешкода. Насправді посада генпрокурора потребує хорошого менеджерського і управлінського хисту. Якщо людина без юридичної освіти буде здатна запрограмувати ключову правоохоронну інституцію на правильну діяльність, то нема різниці, яка в неї освіти. Завдання генпрокурора — це втілити вольовий намір. Так, він здійснює загальне управління інституцією, підписує якісь документи. Але безпосередні процесуальні дії вчиняють його підлеглі, які є фахівцями. Вони мають отримати правильні настанови і серйозний контроль від нового очільника.

×