У західних ЗМІ зараз часто з'являється інформація про корупційну діяльність Володимира Путіна. Наприклад, останній скандал з ФІФА. На ваш погляд, це пов'язані з політикою речі?
- Я не думаю, що скандали в західних ЗМІ - це цілеспрямована атака якихось невідомих сил з Європи або Америки проти Путіна. Компрометуючі матеріали про нього з'являються постійно. Він багато наслідив ще в пітерський період свого життя. Подібна інформація про корупцію публікується постійно. Та й футбольних шахраїв пасли, швидше за все, дуже довго. Те, що зараз у пресі одночасно з'явилася ціла низка матеріалів - випадковий збіг.

Нещодавно вийшов фільм фонду Михайла Ходорковського "Відкрита Росія" про Рамзана Кадирова - "Сім'я". Мені здалося, що образи силовиків там різні - московський силовик зі знаком плюс, а чеченський - зі знаком мінус. Це така тактика?
- Я фільму не бачив, але таке протиставлення зараз в Росії - мейнстрим. Його просуває, зокрема, "Новая газета". І це дуже небезпечна річ. Наприклад, у справі вбивства Бориса Нємцова є явне бажання певних сил зробити Кадирова крайнім. Путіна звинувачують не у вбивствах і тероризмі, а в тому, що він недостатньо жорстко реагує на неподобство кадировців. ФСБешники на тлі кадировців постають взагалі просто ангелами. Думаю, це свідома інформаційна кампанія в інтересах путінської влади. Протиставлення кадировських і кремлівських банд робить з останніх доволі цивілізованих людей. Адже все пізнається в порівнянні. На тлі кадировців навіть ФСБешники, на перший погляд, виглядають пристойно. Але тільки на перший погляд. Вони розумніші, технологічно краще оснащені й підготовлені, тому і небезпечніші.
Хто такий Кадиров? Це лише один із путінських намісників, його втілення на Північному Кавказі. Він виглядає найжорсткішим і кримінальним. Але це тільки тому, що ФСБешники хитріші й уміють ховати кінці у воду. Кадиров справді тільки піхотинець Путіна, як він і сам говорить. Без Путіна він - нуль. Головний бандит сидить у Кремлі. Буде замість Кадирова якийсь інший путінський ставленик - для чеченців і взагалі для росіян нічого не зміниться. Але якщо зникне Путін, то і Кадирова в Чечні не буде. Кадиров - вторинна фігура, немає сенсу акцентувати увагу на ньому.
Сталін теж умів робити відповідальними за свої злочини своїх пішаків і звалювати на них потім провину (Ягода, Єжов і так далі). При ньому наївні інтелігенти говорили, що це Єжов убиває, а Сталін сам обурений тим, що відбувається. Зараз роль втіленого зла грає Кадиров. Також говорять: це кадировці вбили Нємцова, а Путін обурений, але нічого зробити не може. Потім Путін позбудеться Кадирова й усі наші премудрі інтелігентні піскарі полегшено зітхнуть. А потім убивства продовжаться з новою силою. Адже головний кат залишиться в Кремлі.
Ось останній випадок - отруєння опозиційного активіста Володимира Кара-Мурзи. Це ж почерк не Кадирова. Отруєння Кара-Мурзи - це той самий гебешний трюк, як і отруєння Олександра Литвиненка або Юрія Щекочихіна (російський письменник і журналіст, незадовго до отруєння був членом "Громадської комісії з розслідування обставин вибухів будинків у Москві й Волгодонську та проведення навчань у Рязані у вересні 1999 року" - ред.).

А для чого Ходорковському допомагати Путіну і ФСБешникам переводити стрілки на кадировських чеченців?
- Ходорковський, на мій погляд, чесна людина. Але думаю, що ним маніпулюють деякі політтехнологи з його оточення. Вони нав'язали йому ідею, що, Кадиров - ахіллесова п'ята режиму. Але це не так. Ця точка зору вигідна тільки Путіну і ФСБ, бо відволікає увагу від головної проблеми - від самого Путіна та його кремлівських "опричників". Крім того, як відомо, між кадировцями і спецслужбами точиться боротьба за ринки кримінальних силових послуг у Москві (кришування, вибивання боргів тощо). Деяких наших опозиціонерів просто "втемну" використовують хитрі технологи, які ведуть подвійну гру в цих розборках на боці спецслужб.

У Путіна захмарний, за європейськими мірками, рейтинг. Навіщо людині з таким рейтингом знищувати опозиційних політиків і журналістів?
- По-перше, ви чули інтерв'ю Путіна. У нього запитують: чи шкодуєте про щось у житті? Він говорить, що йому нема про що шкодувати, Господь так збудував його життя (інтерв'ю італійській газеті Corriere della Sera - ред.) Це людина, яка не відчуває жодної саморефлексії та абсолютно впевнена у своїй правоті. Такий тип людей дуже небезпечний. Навіть Ленін і Сталін визнавали деякі свої помилки. Хто з диктаторів у ХХ столітті не рефлексував взагалі? Тільки Гітлер. Навіть за добу до самогубства у своєму заповіті він ні в чому не кається і продовжує говорити, що все життя робив усе правильно. І це в той час, коли німецькі міста лежали в руїнах. Людина без саморефлексії вкрай небезпечна. Він свідомо впевнений у власній правоті та непогрішності, його нічого не може зупинити. Такий Путін. Від нього можна чекати чого завгодно: від убивств особистих ворогів і політичних супротивників до глобальних викликів всьому світу.
Ним керують не раціональні міркування, а ірраціональні - заздрість, злість, бажання помститися. Не шукайте раціональність там, де її немає.

Може Путін піти так, як Єльцин?
- Дуже малоймовірно. Так, нинішній Путін і пізній Єльцин у чомусь подібні - вони в неадекваті. Але з Путіним - інша ситуація. Не секрет, що Єльцин був хворий і дуже сильно психологічно залежний від свого оточення. Путін практично не залежний ні від кого. Звісно, перебування неадекватного Путіна в президентському кріслі теж погрожує майбутньому нинішній російській еліті. Але вмовити піти Єльцина було легше, з Путіним зараз так не вийде. Припускаю, що його й побояться вмовляти, сидітимуть і перечікуватимуть. Інша річ, що Путін може з тактичних міркувань повторити хід з Медведєвим: поставити замість себе якогось клоуна. Путін уже став перешкодою для комунікацій із Заходом. Тому для поїздок на захід потрібен постановочний президент. Правда, можливо, наступного разу підставний президент може брикнути і спробувати скинути Путіна. Це єдиний варіант конституційної передачі влади й усунення Путіна. Інший спосіб - повстання мас у ситуації загострення кризи. Але зараз для цього немає умов, поки що немає.

Чи одностайне оточення Путіна?
- Не буває абсолютно одностайного оточення, але й розколу там немає. Вони всі служать своєму босу. Є фігури, які напіввідійшли, як Кудрін, але й вони вигідні Путіну, так йому треба конструювати зручну для себе опозицію, щоб потім її грати.

Кажуть, що Борис Нємцов міг бути інтегратором для опозиції на виборах у Думу й президентських виборах. Зараз російська опозиція може бути загрозою для влади?
- Нині створюються різні опозиційні коаліції. Перша - Касьянов, Навальний і так далі. Друга - Рижков, Нечаєв тощо. В нинішній ситуації влада сама вибирає собі спаринг-партнерів на виборах. Усі ці партії допустять до голосування тільки в тому випадку, якщо влада вирішить, що це їй вигідно. Тож наші опозиціонери повинні розуміти: їх або не допустять до виборів, або образять визнанням їхньої корисності для влади. Навіщо це опозиції? Не розумію.
Я вважаю, безглуздо намагатися переграти шулера в карти. Щоб не програти шулеру, з ним просто не варто навіть починати грати. У цьому шулерському фарсі, якими є російські вибори, не потрібно навіть намагатися брати участь. Звісно, у деяких "опозиціонерів" є абсолютно прості корисливі завдання участі у виборчих перегонах - це особистий піар, можливість торгувати своєю фізіономією по телевізору.

Не секрет, що Путін прямо або дотично контролює основні потоки нафти й газу. На ваш погляд, Третій енергопакет, демонополізація газових ринків Східної Європи й ціна на нафту можуть підірвати його режим?
- Не думаю. Тільки жорсткі санкції можуть привести до економічних проблем, що переростуть у серйозні політичні. Нинішні півзаходи на мало що здатні.

Нещодавно була інтенсифікація бойових дій у Мар'їнці. Це така традиційна лінія поведінки Путіна - удар і відхід?
- Думаю, так. За допомогою війни Путін хоче розхитати Україну й підірвати політичну ситуацію. Це довгострокова тактика, і він тепер не зійде з цього шляху. Він продовжуватиме дестабілізувати ситуацію.

Але це палиця з двома кінцями.
- Втрати кадрових військових є, але вони не такі великі. А що стосується російських добровольців або громадян України - це взагалі мало кого в Росії цікавить. Якщо військові почнуть гинути тисячами, тільки тоді країна це помітить. Звісно, ця війна руйнівна для Росії. Але Путін багато років одержимий практично маніакальною ідеєю перетворити Україну на протекторат РФ. Він не відступиться від цього і готовий до втрат.

Та й популярність велика. Чому інтернет не дробить рейтинг Путіна?
- Інтернет погрожував його популярності. Виникла така собі віртуальна Росія-2, що включає значну просунуту частину населення, яка інформацію брала здебільшого з мережі. Вона була налаштована загалом антипутінськи. Путін зрозумів, що втрачає популярність. І зіграв у маленьку переможну війну. Це не головна причина агресії проти України, але суттєва. Путін зіграв на великодержавних комплексах росіян, на їхньому колективному несвідомому, ураженому поразкою в холодній війні і втратою імперського статусу. Кремлю вдалося легко захопити Крим та імітувати відродження імперії, великої держави. За допомогою гри на цих комплексах він зупинив падіння своєї популярності в суспільстві, його рейтинг стрімко зріс. Тепер кримська тема однаково б'є по мізках обивателів і з телевізора, і з інтернету. Усе це перебиває інформаційні потоки опозиції або альтернативної точки зору. Переламати ситуацію зможе тільки помітна військова поразка або потужна економічна криза. Але рівень санкцій Заходу і можливості української армії поки що на це не спроможні.

А що б хотіли в цій ситуації США і ЄС?
- США і ЄС хочуть, щоб усе стало як раніше, до початку путінської військової істерії. Ще недавно Путін вів досить лояльну й вигідну Заходу політику. А зараз з'явилися військово-політичні ризики, які Захід напружують. Їх не хвилює питання демократії в Росії. Ось Україну хвилює питання демократії в Казахстані? Ні, звичайно. І Захід не хвилює питання демократії в Росії. Головне для них, щоб ця країна не ламала дрів на світовій арені - не воювала, не погрожувала війною, не підтримували країн-ізгоїв. Звісно Путіну вони в цьому не довіряють. Нормалізація стосунків із Заходом може відбутися тільки після його відходу.

Можливо, Путіну й вигідна така відособленість Росії від Європи. Ось є Саудівська Аравія - країна не дуже демократична. Проте, це союзник США, з ними ведуть розмови. Може, і Путіну треба зробити таку Саудівську Аравію? Сказати, що ми - окрема цивілізація, житимемо, як заповів нам цивілізаційний код.
- Путін мислить категоріями холодної війни. Йому потрібен великий реванш у ній, як Гітлеру потрібен був реванш за поразку в Першій світовій війні і Версальський договір. А досягти цього можна намагатися тільки через агресію (хоч зрештою, звісно, нічого не вийде, але крові пролити можна багато). Гітлер, до речі, теж щиро вірив, що він забирає своє назад (Судети, Чехію, Данциг, Ельзас і так далі). Для Путіна "своє" - це не лише Крим, а й уся Україна. Путін не може зупинитися на ролі всемогутнього короля арабської монархії, зайнятого своїми внутрішніми справами. Він ітиме шляхом експансії, доки не зламає собі шию.
Слабкість і ахіллесова п'ята Путіна - це не Кадиров, а залежність від світової економіки, зокрема від західних партнерів. Якщо продовжити аналогію з Гітлером, той зумів добитися відносної економічної автаркії. А російська економіка при Путіні зберігає сильну залежність від світових ринків. Він не може розгорнути агресію на повен зріст, бо це переверне його економіку. Ось пішли на Мар'їнку - долар одразу трохи підріс. І це реальна стримувальна сила.

×