Про реформу прокуратури, майданівські справи, тиск керівництва розповів в інтерв'ю Gazeta.ua начальник управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури Сергій Горбатюк.
- Є слідчі, прокурори, які чесно виконують свої обов'язки. Намагаються щось зробити. Повальна критика, що вся прокуратура - погана й усіх треба розігнати, несправедлива щодо цих працівників. Це не сприяє бажанню таких людей далі працювати і не захищає їх, - говорить 42-річний Сергій Горбатюк.
Зустрічаємося 5 травня в його кабінеті в будівлі Головного слідчого управління Генпрокуратури на столичній вул. Борисоглібській, 18. На вході маємо пройти через рамку металошукача. Горбатюк запізнюється на півгодини.
На сайті президента внесли пропозицію призначити вас генеральним прокурором. Петицію підписали майже 11 тисяч людей із 25 тисяч потрібних. Вам пропонували очолити цю структуру?
- Пропозицій від тих, хто має це вирішувати, не було.
Погодилися б?
- Погодився б, бо хочу щось змінити. Проте з набуттям чинності закону України "Про прокуратуру" з'явилися нюанси.
Понад місяць у країні немає генерального прокурора. Тривають дискусії щодо призначення людини з-поза системи. Чому не шукають працівника серед прокурорів?
- Довіра до прокуратури в суспільства на вкрай низькому рівні і зміни потрібні. 25 років влада хоче, щоб генпрокурор був залежний. Досі люди з системи нічого не змінили на краще. Часто - через вплив політичних сил на їхнє призначення. Тому ідея взяти людину без прокурорського досвіду має право на життя.
Багато повноважень у прокуратури забрали. Але й без них і слідства, що перейде до Державного бюро розслідувань, вона залишається основним правоохоронним органом у боротьбі зі злочинністю, розслідуванні кримінальних проваджень. Саме прокурор вирішує, чи достатньо доказів для підозр, передавати обвинувальний акт до суду чи закривати провадження. Без погодження із прокурором проведення більшості слідчих дій неможливе. І Служба безпеки, й Міністерство внутрішніх справ, і ДБР, податкова міліція кроку без прокурора зробити не можуть у кримінальному процесі. Тому цей орган дуже важливий. Багатьом хотілося б мати вплив на нього.
Кому ламати систему буде простіше - людині, яка знає її зсередини, чи тому, хто ніколи не був прокурором?
- Будь-кому зробити це буде важко. Повноваження генпрокурора обрізані. Але людина з досвідом роботи в системі має більше шансів і можливостей. Генпрокурор повинен бути незалежний. Так зможе забезпечити нагляд за додержанням законів. Він має бути буфером, щоб жодні політичні сили не впливали на працівників прокуратури. Це може забезпечити і хтось зі сторони - незалежний, чесний, принциповий, порядний.
Але щоб зламати систему, якісно змінити її - треба мати юридичний фах і відповідний досвід роботи. Якщо допустити, що генпрокурор - незалежна порядна людина не з системи, то поруч має бути хтось із досвідом роботи у прокуратурі.
Це говорив Юрій Луценко, колишній міністр внутрішніх справ і нинішній керівник парламентської фракції "Блок Петра Порошенка". Якщо його призначать генпрокурором, то хоче мати заступника з системи, казав. Але тоді нехай такий працівник стає керівником, а не заступником.
- Генпрокурор не з системи має бути настільки сильний, щоб відстоювати незалежність прокуратури. Але водночас добитися, щоб прокуратура якісно працювала. Це його основна функція. Оцінювати Луценка, як і інших кандидатів, у генпрокурори складно. Оцінювати потрібно план дій та можливості його виконання.
Але як ця людина буде незалежна, коли Верховній Раді її пропонує президент?
- Президент - гарант Конституції. Якщо хоче виконувати своє основне завдання, то йому на цій посаді йому потрібен незалежний генпрокурор. Як це написано в Основному законі.
Для призначення на керівні посади в державних і правоохоронних органах не повинно бути критерію "я йому довіряю". Бо що значить - довіряю? Для виконання яких завдань довіряю? Повинно бути: беру заступника, бо знаю, він - професійна, підготовлена, порядна людина. Має свою позицію.
Чому не хочуть призначати генпрокурора за конкурсом, як голову Національного антикорупційного бюро?
- Ніщо не заважає президентові подати на обговорення Верховної Ради кількох кандидатів. Когось може пропонувати й парламент, когось - громадськість. Дати можливість кожному претенденту виступити, обговорити їхні програми. Цього закон не забороняє. Після обговорення могли б визначитися з кандидатом. Навіть не приймаючи закону про конкурс на цю посаду.
А зараз поки що це відбувається за зачиненими дверима.
Чому генпрокуророві буде працювати важче, ніж Шокіну чи Яремі?
- Відповідно до закону про прокуратуру, з 15 квітня набули чинності норми, що регулюють діяльність прокурорського самоврядування. Більшість функцій керівника - призначення заступників, прокурорів областей, окремих структурних підрозділів, прийняття на роботу переходять до Ради прокурорів і Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії. У генерального прокурора реальних повноважень, щоб швидко й якісно впливати на реформування та очищення системи, тепер обмаль.
Є небезпека, що генпрокурор, який не знаходитиме підтримки КДК, проводити реформу не зможе. Вирішення більшості проблем комісія затягуватиме. Можна подивитися, як працює КДК у суддів. Там величезний штат секретаріату. Суддів у рази менше, а звернення розглядають від півроку.
Що робили б ви з такими повноваженнями?
- Потрібно запровадити у відомстві прозорі та зрозумілі правила гри. Гідний соціальний пакет, належні умови праці, систему заохочень - з одного боку. І високі кваліфікаційні вимоги та жорстку відповідальність за якість роботи й дотримання закону. Відсутність будь-якого впливу зі сторони. Хто готовий працювати в таких умовах - хай працює. Хто ні - може звільнятися. Нікому не робимо винятків.
Наприкінці квітня прокурор Генпрокуратури Владислав Куценко заявив - до вашої роботи є зауваження. Це стосується розслідування справи щодо Олени Лукаш - міністра юстиції часів Януковича, колишніх нардепів-"регіоналів" Олександра Єфремова, Юрія Іванющенка. Чим це пояснити? Вас хочуть витиснути з Генпрокуратури?
- Думаю, так. Щоб отримати більше впливу на провадження, які ми розслідуємо. Ці голослівні виступи є продовженням тиску на мене та управління.
Коли прийшов на цю посаду, вважав, що маю забезпечити незалежність слідчих. Тобто, бути буфером, на якому закінчуватимуться незаконні вказівки. Чи не зовсім законні. Чи якийсь інший вплив на слідчих.
Перші спроби тиску на мене були ще в серпні торік. Ми розслідували резонансні справи. Щодо нас почали паралельне розслідування. Займалося цим управління, що мало б допомагати нам - виявляти умисну протидію розслідуванню злочинів під час Майдану. Недоліки є в роботі кожного. Але не знаю випадку, щоб наші слідчі умисно шкодили справі. Запитував і в Юрія Столярчука (заступник генпрокурора. - Gazeta.ua) і у Віктора Шокіна (колишній генеральний прокурор. - Gazeta.ua) - у чому нас підозрюють. Коли підозрюєте в чомусь, то як ми можемо працювати далі? Якщо є за що, то, певно, варто відсторонити від роботи. Але якщо ви навіть не можете пояснити, у чому правопорушення, то не чіпайте нас. Бо це впливає на роботу. Столярчук тоді сказав: "Не переживайте. То все непорозуміння. Працюйте". Але з початку року цей процес активізувався.
У які справи намагалися втрутитися?
- Прізвищ називати не можу, бо справи - "живі". Розслідування по них триває. Одна - це заволодіння землями Сухолуччя (мисливські угіддя екс-президента Віктора Януковича. Розташовані на березі Київського моря неподалік села Сухолуччя, за 30 км від Межигір'я. Їх площа - 17,5 га, вартість - понад 22 млн грн, за інформацією Генпрокуратури. 30 вересня 2015 року суд повернув ці землі в державну власність. - Gazeta.ua). Інша - незаконне відшкодування близько 3 мільярдів гривень податку на додану вартість Олександрові Клименку (в грудні позаторік ГПУ звинуватила екс-керівника Міністерства доходів і зборів та його колишніх підлеглих у привласненні 3 млрд грн із держбюджету. Гроші безпідставно перерахували у вигляді відшкодування з ПДВ трьом компаніям: "Мегатерій", "Газіновація" і "Ексімтех" у 2012-2013 роках. - Gazeta.ua). Були зауваження, щоб не притягувати певних осіб до відповідальності. Ми наполягли, й на підставі зібраних доказів повідомили про підозри. Були й інші випадки. Після цього почалися спроби усунути мене з посади.
Спершу була нелогічна пропозиція поїхати обласним прокурором до Львова. Коли відмовився, сказали: "Все рівно працювати на цій посаді не будете. Йдіть по-доброму на підвищення". А потім була нарада щодо незрозумілих розслідувань по нас. Там загальними фразами стали розповідати, що в нашому відділі все погано. Але назвіть конкретні недоліки - й ми їх усунемо. Якщо не впораємося, тоді можна говорити про заміну.
Закидають, що суспільство очікує результатів стосовно Олександра Єфремова. Справу про ухвалення "законів 16 січня" у жовтні 2015 року направили до суду. Як слідчі, ми свою функцію виконали. Але суд невчасно призначив засідання. Тому сплив термін дії запобіжного заходу. Далі почали затягувати розгляд справи. Під надуманими причинами повертали обвинувальний акт. Прокурори подавали апеляцію і виграли її. Але знову йде затягування. Дотепер не відбулося засідання, на якому прокурор міг би внести клопотання про обрання Єфремову запобіжного заходу. Через це жодних обмежень для його пересування немає. Залишилася тільки застава в понад 3 мільйони гривень.
Подібне затягування у судах є й по інших справах. Можна припускати, що це роблять цілеспрямовано.
Безпідставні закиди й у провадженнях стосовно Лукаш та Іванющенка.
Як мала відбуватися б реформа прокуратури?
- Чомусь говорять про один критерій - корупціонер чи не корупціонер. І забувають про питання професійної підготовки прокурорів. Дієвою має бути й система покарань і заохочень.
Скільки часу потрібно для очищення прокуратури?
- Як із теперішніми повноваженнями генпрокурору проводити реформу, поки що невідомо. З попередніми повноваженнями генпрокурора - три-чотири місяці для початкових суттєвих зрушень. Якщо є розуміння, бажання, повноваження і підтримка. Донести правила гри до всіх. Пояснити, що буде так і не інакше. Тоді основна маса зрозуміє - потрібно старатися. Водночас потрібно жорстко реагувати на порушення.
Зміни у прокуратурі мають підтримати президент і Верховна Рада. Якщо ні - усе перетвориться в боротьбу на словах.
Двох останніх генпрокурорів - Ярему та Шокіна, рекомендував Петро Порошенко. Обидва призначення були невдалі. Чому? Можливо, президент просто не хоче реформувати прокуратуру і мати незалежного її керівника?
- Були спроби щось робити. Але не мали комплексного підходу. Коли Ярема обіймав посаду генпрокурора, Верховна Рада прийняли закон "Про прокуратуру". Ліквідували загальний нагляд за дотриманням законів. Про це кажуть як про позитивне явище. Мовляв, позбулися рудименту радянської системи. Це - підміна понять. Як на мене, це - не реформування, а шкода. Від радянської системи загального нагляду мало що залишилося. При радянській владі слідкували майже за всіма. У нас перевіряли, як дотримуються законодавства саме контролюючі структури: сільради, міськради, санепідемстанції. Загальний нагляд ліквідували. А натомість нічого не створили. Раніше людина могла звернутися до прокуратури через неправомірний штраф. Тепер пропонують скаржитися або вищому керівництву, або до суду.
Пояснюють, що це - вимога Євросоюзу. Я був на зустрічі з представниками ЄС. Так, однією з основних реформ є ліквідація загального нагляду. Але що натомість - цікавляться вони? А натомість немає нічого.
Що ще зробили за два роки?
- Реформували підбір кадрів на низах прокуратури. Звітують: ліквідували посади перших заступників у всіх підрозділах областей. Це близько 300 посад. А насправді людей просто перевели у заступники.
Ще одне: прокуратура була в кожному районі, тепер зробили одну на п'ять-шість районів. Розумію, якщо б зміни внесли за адміністративно-територіальною реформою. А так прив'язки ні до чого немає. На місці колишніх прокуратур працюють відділи. У чому реформа? Відзвітували: було умовно 500, стало 100 прокуратур. А по факту нічого не змінилося. Тепер прикриваються аргументом "Європа вимагає".
Що ще турбує?
- Після прийняття закону про Національне антикорупційне бюро, слідчі прокуратури втратили повноваження щодо розслідування корупційних та економічних проваджень. Ми ініціювали внесення змін. Бо не могли розслідувати справи щодо високопосадовців. Через це півтора місяця слідство стояло. Із ситуації мали би зробити висновки. Але ж - ні. Приймають закон про ДБР, що з 1 березня, тобто вже третій місяць, ставить під сумнів повноваження слідчих прокуратури. Роботу після 1 березня може визнати недійсною. Це випадково чи умисно?
Кому це потрібно?
- Мабуть, тим, хто приймає такі закони, хто їх підписує.
Відтепер у нас - структури прокурорського самоврядування: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія і Рада прокурорів. Вони відповідатимуть за кадрові перестановки у відомстві. КДК прийматиме на роботу рядових працівників, а Рада рекомендуватиме генпрокурору, кого призначати на керівні посади. Була нагальна потреба в таких органах?
- Є потреба в органах прокурорського самоврядування, які захищали б працівників. Часто долі тих, хто не виконував незаконних вказівок керівництва, вирішували дуже швидко. Не на їхню користь. Або звільняли, або проводили реорганізацію відповідно до надуманих підстав. Наприклад, у Головному слідчому управлінні з 2004 року провели 16 реорганізацій. Є Головне слідче управління - змінюють назву на Головне управління з розслідувань особливо важливих справ. Усіх виводять поза штат. Дають писати рапорт на перепризначення тим, хто задовольняє керівництво. А неугодним - шукайте роботу. Вони змушені переходити в інший підрозділ чи звільнятися.
Тобто, користі від цих органів не буде?
- Ідея захистити прокурорів - позитивна. Але на ділі перетворюється на нові проблеми.
Законопроект підготували ще за часів Януковича, коли говорили про підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом. Там були пункти про КДК і Раду прокурорів. Цього вимагали європейці. У них такі органи є. Казали, що в нас прокуратура не є незалежною. Працівники часто піддаються впливу з боку керівництва. А на генпрокурора впливають керманичі держави. Комісія та Рада прокурорів мали захищати від цього.
Ви вели майданівські справи і справу про події 2 травня в Одесі. Вони заморожені? Хтось втручався?
- Розслідування тривають. Справу про неналежну роботу правоохоронців в Одесі 2 травня 2014-го нашому управлінню передали торік. Так вирішило керівництво - хоча це не входить до наших завдань. Ми завершили розслідування щодо колишнього начальника Одеської обласної міліції, його заступника оголосили в розшук.
Я писав рапорти Шокіну, Столярчуку, що не можна розслідувати справи по Одесі окремо. МВС розслідувало самі події. Зараз вивчаємо провадження по масових заворушеннях - щоб вирішити, як скоординувати розслідування. Можливо, об'єднати ці провадження. Але як ми їх заберемо, якщо бракує слідчих на справи Майдану та високопосадовців? Перевіряємо, чи не було координації правоохоронців із тітушками. Відпрацьовуємо можливий вплив російських спецслужб.
А що справи Майдану?
- Розслідуємо. Керівництво завжди каже, що це - справа номер один. Але якщо судити за ставленням до неї, то враження таке, що вона нікому не потрібна. Так, ми рік просили розширити штат. Збільшили тільки в грудні, і то на 34 працівники. Бо родини героїв Небесної сотні на річницю висунули таку вимогу. Не вистачає техніки. Цього досі не вирішили. Бракує кабінетів для слідчих. Знову: "зробимо, зробимо" - і нічого не робиться. Після збільшення штату вже п'ять місяців так. Штат Генпрокуратури зменшився. Тому приміщення і техніка повинні звільнятися. Однак нічого не змінюється. Але створили Департамент розслідування злочинів проти власності та державної служби. Для них за тиждень знайшли і приміщення, і техніку. Значить, є. Питання в тому, що важливіше.
Чому так важко триває розслідування?
- Кримінальні провадження завершуємо й відправляємо до суду. Майже щотижня йде черговий обвинувальний акт. Підозри отримали 32 високопосадовці, 79 працівників органів внутрішніх справ, п'ятеро прокурорів, двоє суддів, 23 цивільні особи, так звані тітушки. До суду направили 31 обвинувальний акт щодо 53 людей. Уже є сім вироків. Також у суді обвинувальні акти щодо п'яти "беркутівців", яких підозрюють у причетності до розстрілів 20 лютого 2014 року на вул. Інститутській. За цим епізодом розшукують ще 26 осіб, п'ятеро з яких - високопосадовці.
Як змінилися настрої людей за останні два роки?
- Відчувається незадоволення. Бо відсутні змін на краще, особливо у правоохоронній системі. На тлі постійних розмов про боротьбу з корупцією, реформування правоохоронної системи є відчуття, що якісних змін немає. Є вислів: справжній патріотизм - це чесне та самовіддане виконання обов'язків на своєму робочому місці. Якби кожен із державних чиновників дотримувався цього принципу - це була б найкраща реформа.
Чого очікувати від суспільства та влади до кінця року?
- Якщо події розвиватимуться, як зараз, то змін на краще не буде. Поступово видавлюють тих, хто намагається протиставити себе системі. З генпрокуратури пішли Касько, Сакварелідзе. Я - на черзі. У кожного є недоліки. Їх немає тільки в того, хто не працює. Але найгірше, що працівники системи бачать: висунешся - отримаєш по шапці. Ще й підозру дадуть навздогін.
Парламент чи президент можуть змінити ситуацію?
- Звісно, бо мають повноваження. Та поки що бачу протилежне.
Тобто?
- Нічого не змінюється.
Ви згадували колишніх заступників генпрокурора - Сакварелідзе й Каська. Перший каже, що піде в політику. Другий займається громадською роботою. Ви не думали працевлаштуватися там, де спокійніше?
- З'являється втома, коли дивишся на все це. Б'єшся, борешся, а тебе ще й крайнім роблять. Звісно, тут мало приємного. Замість того щоб нормально організовувати роботу, багато часу витрачаю на дурниці. Об'єктивні перешкоди, що виникають у розслідуваннях, - не проблема. Тут не зібрали доказів - в іншому місці зберемо. Найбільші проблеми виникають із керівництвом.
Йти не збираюся, але хто знає. Може, доб'ють до ручки. Без підтримки громадськості я не впораюся.
На конференціях прокурори голосували проти мене як голови президії. А в коридорах підходили й дякували за позицію. Люди телефонують - теж підтримують. 18 лютого на вулиці Інститутській давав інтерв'ю. Підійшов дядечко і сказав: "Дякую за роботу". Заради цього варто працювати.
4 
8759
Коментарі