Колишній народний депутат 50-річний Тарас Стецьків заходить у французький ресторан "Парфе" у центрі Києва. Стіни розписані маленькими рожевими трояндами. Такі ж — на посуді, вішаках. Тримає книжку "Тотальний опір. Інструкція з ведення малої війни для кожного" майора Ганса фон Даха. Підписує її і дарує.
— Ця книжка вийшла недавно. Нею ми займалися протягом літа-осені, — розповідає Тарас Степанович. — Це практичний посібник, як протистояти ворогу. Важливо, аби в нас була оборона за ізраїльсько-швейцарською моделлю. Путін має знати, що кожне місто й село захищатиметься до останнього.
Як ми змінилися за останній рік?
— Сильно. Суспільство на двох майданах показало вражаючий рівень самоорганізації. Ми остаточно подолали віковий комплекс меншовартості, встали з колін. Українці готові вмирати за країну.
Із самоорганізацією в нас усе гаразд. З політичною нацією — теж. Головне завдання зараз — на базі громадянського суспільства і політичної нації збудувати державу.
Для цього на вищі посади Майдан вивів "прорабів".
— Вони є в п'яти демократичних партіях, які зайшли в парламент. У них конституційна більшість — понад 300 голосів. Є всі можливості для якісних змін. Бажано почати це робити з 1 грудня і за сто днів запустити основні реформи.
Поки що ніхто добрих результатів не показав — ні Яценюк, ні Порошенко.
Офіціантка приносить зелений чай. Відкриває білу дерев'яну шкатулку з шістьма видами цукру та залізними щипцями.
Зі сцени і Порошенко, і Яценюк говорили правильні речі, вимагали реформ. Чому слова розходяться з ділом?
— Завжди в опозиції обіцяють одне, а коли приходять до влади — стикаються зі складною реальністю. Зараз треба виправити недоліки, які допустили за дев'ять місяців. Якщо Яценюк залишається прем'єром, його завдання — знайти 15 реформаторів.
Вони в Україні є?
— Якщо Яценюк хоче бути главою уряду, має їх знайти. Далі завдання — запуск реформ до березня.
Що заважало зробити це ще навесні?
— Нічого. Але Яценюк утримав країну і це — великий позитив.
У новий уряд він пропонує тих, хто зараз там працює.
— Значить, не буде кому проводити реформи. Маємо добре написану коаліційну угоду. Парламентська більшість повинна виконувати її швидким прийняттям правильних законів. Але мають бути міністри, які на чолі з прем'єром захочуть і зможуть це робити. Часу — дуже мало, бо перебуваємо в переддефолтному стані, в замороженому конфлікті з Росією, зубожіння людей продовжуватиметься.
Чим можуть допомогти Європа, Сполучені Штати Америки?
— Вони й так дають гроші. У проведенні реформ теж можуть допомагати. Але коли побачать, що українська влада здатна це робити. Поки що всі гроші Міжнародного валютного фонду пішли на сплату за російський газ. Ми їх проїли. Якщо Яценюк каже, що він утримав країну, то має додавати, що сталося це за рахунок грошей цього фонду. Але коли і далі діятиме так само, це буде шлях в нікуди. Треба запустити реформи, які інколи будуть схожі на хірургічне втручання в економіку.
Без цього нам грошей не даватимуть?
— Так. Захід чекає реформ. Раніше ми виправдовували їх відсутність тим, що є хороші президент та уряд, але погана Верховна Рада, зараз це не пройде. Вперше за 23 роки отримали у парламенті не просто європейську демократичну більшість, а конституційну — понад 300 депутатів.
Влада в руках Порошенка та Яценюка — вони здатні домовитися з ключових питань?
— Найбільшою небезпекою є виникнення конфлікту між ними. Це буде повторення історії з Ющенком і Тимошенко, але в гіршому варіанті. Ті поховали здобутки помаранчевої революції, а ці можуть поховати державу.
Вони здатні вчитися на своїх помилках?
— Сподіваюся, інтереси держави переважать. Бо зараз змагаються за те, хто в країні головний. Якщо це триватиме далі, суспільство серйозно тиснутиме на таку владу. Тиск очолять добровольчі батальйони. Буде загроза коліївщини (селянсько-козацьке повстання 1768 року. — "ГПУ"). Це моментально використає Путін для розвалу та поглинання України.
Що робити, аби наступна революція відбувалася не на вулиці, а всередині влади?
— Політиками стали комбати, громадські активісти, журналісти. Вони мають бути локомотивом реформ у парламенті, штовхати більшість до цього.
Парламентсько-президентська республіка не заважатиме реформам?
— Практика показує, що їх краще проводити у президентській республіці. Але ми є заручниками змін до Конституції, які сталися на кінцевому етапі Революції гідності.
Порошенко сподівався увійти в історію як позитивний президент. Чому поки що йому не вдається?
— Усі глави української держави ставили за ціль взяти владу, а там — буде видно. Порошенко — не виняток. Його кадрові призначення досить невдалі.
Якщо у влади нічого не виходить, то знову треба проводити дострокові вибори?
— Часта зміна влади — це погано. Звичайно, якщо не впораються з поставленими завданнями, будуть перевибори. Але це робитиметься з безвиході.
Зараз українці готові терпіти навіть болісні реформи, якщо з ними чесно розмовляти. В дуже тяжкий для Америки час, коли безробіття сягнуло 30%, президент Франклін Рузвельт щотижня звертався до народу з двогодинною радіопромовою. Постійно пояснював, де проблеми, через які негаразди треба пройти, щоб мати бажаний результат. Це допомогло Сполученим Штатам вийти з "Великої депресії".
Порошенко та Яценюк ніколи не проводили реформ. Вчитимуться на ходу?
— Говорили, що хочуть взяти до уряду грузинського реформатора Каху Бендукідзе. Якби дуже хотіли, зробили б це ще в березні. Він недавно помер.
Багато країн пройшли через успішні реформи. Треба брати якусь модель, наприклад, грузинську чи польську, пристосувати до наших умов, призначити виконавців — міністрів, і вперед. Досить уже дерибанити бюджет і думати про рейтинги.
Як зменшити розкрадання бюджету?
— Зверху треба припинити красти, не брати "відкати". Вугільна тема для нас — тривожний дзвінок. Ми закуповували вугілля у Південної Африки, а потім — на Кузбасі (Кузнецький вугільний басейн у Сибіру. — "ГПУ"). Тепер немає ні того, ні цього. Бо одні хотіли заробити на першому, інші — на другому. Окремі діячі у виконавчій владі продовжують діяти по-старому. У підсумку невідомо, де братимемо вугілля, бо його не вистачає. Народ трохи за таким поспостерігає, а потім почне розбиратися.
Який у нас запас міцності?
— Сто днів. Це — критичний час для нової влади. Коли буде покращення — ми не знаємо. Але чим швидше запустимо реформи, тим скоріше воно настане. Одна реформа дасть віддачу через півроку, друга — через рік. Люди насамперед стежитимуть за тим, чи влада продовжуватиме красти. Чи податкова, митниця, ДАІ братимуть хабарі. Як це триватиме, люди зірвуться і вирішать питання радикально.
Тарас Стецьків дивиться на годинник у мобільному. Каже, запізнюється на нараду в штаб "Громадянської позиції" Анатолія Гриценка. Мають підготуватися до суботнього з'їзду партії. Аналізуватимуть програш на парламентських виборах.
Програв вибори двічі підряд
Тарас Стецьків не пройшов до парламенту в жовтні цього року. Був під №7 списку "Громадянської позиції" Анатолія Гриценка. Партія набрала 3,1%. Позаторік програв вибори на львівському окрузі №117. Був депутатом п'яти скликань. Уперше обрався 1991-го, у 25 років.
— Цього разу округ я б виграв, — розказує Тарас Степанович. — Ніхто не очікував, що кампанія буде так бездарно завалена. Ми скотилися в голе критиканство та війну зі своїми. Сварилися і з Порошенком, і з Яценюком. Я казав Гриценкові, що це призведе до поразки. Бо суспільство дуже боялося, щоб між своїми не було розборок.
Із дружиною Галиною мають сина Арсена і доньку Наталію.
8 
35413
Коментарі
2