До політтехнолога 49-річного Сергія Гайдая піднімаємося ліфтом на шостий поверх його офісу в центрі Києва. На стінках вишкрябано"Крим — Україна", англійською"Ні — війні". За дзеркало запхнули рекламу старовинних персидських килимів.
— Щойно закінчив писати блог, де пробую розібратися в темі громадянської відповідальності, — розказує Гайдай російською. Сідає за стіл у кабінеті з дошкою. На півстіни — три фото випічки в рамках. — На позачергових виборах багато хто голосував за "Народний фронт", щоб не дати Порошенкові повноту влади. А конкурентом йому міг бути лише Яценюк зі своєю партією. Громадянин вирішив, що зараз це йому вигідно. Це й стало головною інтригою виборів. А найбільша помилка Порошенка — участь у парламентських виборах.
Не треба було створювати "Блок Петра Порошенка"?
— Не мала з'явитися така політсила. Президент відповідає за зовнішню безпеку країни, міжнародні відносини, є гарантом свобод. Йому немає чого робити в своїх сферах? Навіщо гратися в партію, якої насправді не існує і яку зібрали нашвидкуруч?
Хіба "Народний фронт" зліпили не так само в останній момент?
— Ця партія діяла правильно. Сказали, що йдуть на вибори, аби потрапити в парламент і обрати свого прем'єра. А президентові й без уряду є що реформувати.
Порошенко мав би заявити: обирайте новий парламент без мене. Він сформує уряд, а далі домовимося про розподіл повноважень, зокрема і в реформуванні країни. Якщо не буде порозуміння, можна розпустити парламент і знову вибирати.
Як без більшості у Верховній Раді проводити реформи?
— У президента достатньо повноважень, щоб робити перетворення в своїх напрямках. Коли Порошенко отримав понад 54 відсотки голосів у першому турі й був фактично єдиною легітимною владою в країні, мав би заморозити виборні процеси на два роки. Оголосити пряме президентське правління. За цей час: сформувати новий Кабінет Міністрів, реформувати командою технократів органи влади, змінити законодавство. Бо на даний момент Верховну Раду обирають по дебільному закону з мажоритаркою. Тому туди й потрапили такі одіозні фігури, як Звягільський, Довгий, Литвин. Порошенко показав, що бореться за всю повноту влади в країні. Замість того, щоб сказати: у нас парламентсько-президентська республіка, де головні повноваження — у прем'єра, а я маю чим займатися.
Такий варіант Порошенко розглядав?
— У кулуарах експерти це обговорювали. Я брав участь у кампанії "Народного фронту", який скористався цим слабким місцем президента. Якраз вони не лукавили. Говорили: сформували команду, щоб мати свого прем'єра, бути стрижнем коаліції й проводити реформи.
Яценюк уже дев'ять місяців у кріслі прем'єра. Чому не почав реформ?
— Не хочу виступати адвокатом "Народного фронту". Але це сила, де найменше популізму. Тому й виграли вибори. Яценюк єдиний казав "ні". Всі інші обіцяли: зробимо, виконаємо.
Яценюк гарно говорить, розуміється на процесах, але не видно дій.
— Україні потрібно радикально змінити політичну систему. Однак немає команди, здатної на це. Треба взяти чистий аркуш, відкласти старі схеми й сказати, яка в нас має бути влада. І прийняти такі рішення.
Парламент повинен бути двопалатний. Палата, яка писатиме закони, має бути максимум із сотні людей. Їх треба відбирати за жорстким партійним принципом. А інтереси територій мають представляти депутати у верхній палаті. Стара Верховна Рада зникає, з'являється нова.
Політики розуміють, що треба рухатися в цьому напрямку?
— Ні. Бо тоді зруйнується все, до чого вони звикли. Потрібен реформатор. З одного боку, він має досконало знати нинішню систему, яку треба демонтувати. З другого, мати достатню силу й харизму для створення іншої — ефективної. Покійний грузинський реформатор Каха Бендукідзе казав, що для радикальних змін потрібні троє. Перший — це політичний дах, людина, яка пояснюватиме суспільству, що змінюємо й навіщо. Багатьом це не подобатиметься. Що таке реформувати Міністерство внутрішніх справ? Це залишити без роботи 300 тисяч людей. Ще й із забороною 10 років працювати в правоохоронній системі.
Як вони можуть зреагувати?
— Дехто вважає, що воюватимуть з державою. Ні. Щоб на це йти, треба мати пристрасть. У нас система вибрала зовсім інших людей. Вони мають тягу до грошей, корупційних схем. У Грузії звільнені не воювали.
Говорять, ми — значно більша країна. Це слабкий аргумент тих, хто не хоче нічого робити. Коли таке сказали Бендукідзе, він відповів: "Ви забуваєте, що у Грузії не було ніяких ресурсів. А у вас — багата країна, яка може собі дозволити серйозні зміни. У вас стійкіша економіка".
Другою для реформ має бути людина, яка знає, що робити і розуміє — як. Таким був Бендукідзе. Третя — саджає. Вона заплатить дорожче за інших, бо потім ув'язнять її. В Грузії правоохоронну систему реформувала молода жінка. Вона була сміливою, дуже чітко працювала. Зараз сидить за сфабрикованою справою.
В Україні є такі люди?
— Можливо, прийдуть пізніше. Наша революція нагадує Велику французьку. Після неї еліта сама себе "поїдала" — відрубували голови на гільйотині протягом 20 років. Доки не прийшов Наполеон Бонапарт. Ми його пам'ятаємо за війною з Росією у 1812-му. Але головне — він створив перший проект єдиної Європи. Всі його війни були направлені на об'єднання. Наполеон розумів, що республіканська Франція не виживе в монархічному оточенні. Він подарував Європі Цивільний кодекс, яким вона досі користується. Це був перехід до зовсім інших життєвих правил.
Коли у нас з'явиться свій Наполеон — невідомо. Той прийшов із фронту. Сподіваюсь, у нас теж так буде. Найкращі політики є вихідцями з військового середовища. Бо в них немає поняття власної користі. Вони знають, що таке державні інтереси та служба, де вони готові втрачати життя. Шарон (прем'єр-міністр Ізраїлю. — "ГПУ"), де Голль (президент Франції. — "ГПУ"), Ататюрк (перший президент Туреччини. — "ГПУ"), Маннергейм (президент Фінляндії. — "ГПУ") були в подібних до української ситуаціях: молода держава або така, що перебуває на зламі історії, де необхідно проводити реформи.
Присутність комбатів у новому парламенті задасть тон позитивним змінам?
— Це — логічніше, ніж присутність співаків і спортсменів, як було раніше. Але нинішня Рада, як і весь політикум, — тимчасове явище. Ротація влади — дай Бог, без крові — буде ще не раз. Таке відбувається, коли суспільство потрапляє у кризову ситуацію, шукає нову еліту. Свого часу нас дивували безкінечні відставки уряду й вибори в Італії. Але коли організм хворіє, треба пришвидшувати обмін речовин. Для цього рекомендують якомога більше пити, ходити в лазню. Так само й тут. Потрібно якнайчастіше змінювати владу. Тоді з'являтимуться все нові фігури, які будуть дедалі адекватніші. Чим частіше проходитимуть вибори, тим швидше побудуємо державу.
Зараз у політиків короткі строки. За півроку, можливо, обиратимемо нового президента. Перші шість місяців він уже відбув і показав, на що здатен. Верховна Рада може протриматися рік.
Яценюк залишиться на посаді прем'єра?
— Він та його команда найбільше відповідають вимогам теперішньої ситуації. Але можливий варіант, що Яценюк не стане прем'єром. Порошенко може отримати всі важелі влади. Це буде згубне рішення для президента. Він уже обвалив свій рейтинг вдвічі.
З Яценюком це також може статися швидко?
— Сьогодні на органах влади, зокрема Кабміні й Верховній Раді, горить напис Майдану: "Кожен, хто сюди заходить, зайвий раз подумай: чи варто тобі цим займатися?" Яценюк у такій же небезпеці, як і решта.
2 місяці на останніх парламентських виборах Сергій Гайдай працював із партією "Народний фронт".
Служив у Афганістані
Сергій Гайдай народився в Києві. Навчався в Одеському мореплавному училищі за спеціальністю "суднокерування". Згодом вступив до тамтешнього екологічного університету. Служив в Афганістані.
З кінця 1990-х спеціалізується на політтехнологіях. Провів понад 50 виборчих і політичних кампаній. Співпрацював із Леонідом Кучмою, Віктором Ющенком, Анатолієм Кінахом, Валерієм Хорошковським, Петром Порошенком, Миколою Катеринчуком, російською опозиціонеркою Іриною Хакамадою.
Із дружиною Ніною виховують синів Антона й Данила. Любить ходити в гори й фотографувати.
8 
35413
Коментарі
11