— Відстрілявся 2 години в онлайн-чаті, — усміхається 50-річний Тарас Чорновіл, колишній народний депутат. Сідає за стіл на літній терасі пабу "О'Конорс" на вулиці Хорива у Києві. — Головне запитання було: чого в нас так все хріново з антитерористичною операцією?
Замовляє американо з молоком і газовану воду.
Ми пережили Майдан, зараз — у стані війни. Як змінюємося?
— Після Майдану живемо майже так само, як і до нього. Хоча Януковича вже немає. От візьмімо вибори в Київраду. Туди мали б потрапити нові політичні лідери, громадські активісти. Натомість більшість отримав УДАР, який взяв у список усе старе, найгірше, що можна було знайти. Виходить, голосуємо по старинці. Якби зараз були парламентські вибори, побачили б те саме.
Війна ще якось об'єднує по збору коштів, закупці спорядження. Якщо закінчиться, то повернемося близько до того стану, що був рік тому. Зате змінюється потроху Донбас. Уже не буде "Услышьте Донбасс", "Мы другие", "Никто нас на колени не поставит". Більшість тамтешніх людей зрозуміють, що були занадто самовпевнені й помилялися. Донбас стане україноцентричніший і спокійніший.
Путін залишить нас у спокої?
— Хіба якщо його пристрелять, бо надто дорого обходитиметься Росії. Доки вона не розпадеться на півтора десятка невеликих держав, спокою не матимемо.
Років 40 житимемо, як Ізраїль — із постійними бомбардуваннями на кордоні. Створюватимемо непроникний кордон: спочатку дротом, потім — технічними системами, електричним струмом. До кінця наступного року в нас будуть великі ділянки україно-російського кордону з мінними полями.
Чому наша влада досі не називає це війною?
— Є психологічний фактор. Звикли, що Росія — стратегічний партнер. Люди розуміють, що це — війна, а політикум відстає на кілька кроків. У владі є багато тих, хто ще сподівається домовитися з Москвою.
Від Європи вимагаємо санкцій проти Росії. Кажемо французам: чого новітні військові кораблі продаєте їм? А на нашому Південмаші й далі обслуговуються російські ракети. На російських вертольотах стоять вироблені в Запоріжжі мотори "Мотор Січі", і ми їх продовжуємо постачати.
У Європі — море еліт націлені на співпрацю з Росією. Порошенко затиснутий із кількох боків. А ще ж — колосальна зрада всередині країни. Зараз потроху хоч міліцію підчищають.
Чи варто серйозно сприймати заяви колишнього чеського президента Клауса про поділ України?
— Коли максимально контролюватимемо Донбас, варто буде провести загальнонаціональний референдум про збереження цілісності держави з підбиттям результатів по областях. Де більш як 50 відсотків будуть проти — включаємо однорічний термін для перехідного періоду.
Що робити з українцями-сепаратистами, які ненавидять країну, допомагають бойовикам?
— Зараз їм пообіцяли амністію — що не сядуть. Але ніхто не сказав, що не відкриють кримінальну справу. Буде судимість, що позбавляє низки прав. Не можна буде обіймати державні посади. Це треба прописати в Кримінальному кодексі.
У чому зараз інтерес олігархів?
— Найкраще цей інтерес був продемонстрований 2004 року після програшу Януковича на президентських виборах. Ми сиділи в кінотеатрі "Зоряний", один з олігархів глушить віскі й питає мене: "Тарас, ты ж был с этими помаранчевыми. Погромы будут?" Зараз погромів не буде. Друге: що я з цього матиму? Наприклад, Коломойський (мільярдер і голова Дніпропетровської облдержадміністрації. — "ГПУ") може отримати щось у рідному регіоні, частину теперішніх активів Ахметова.
Порошенко це розуміє?
— Так. Тому ставитиме палиці в колеса. Можливо, у чомусь підтримуватиме Ахметова, щоб не було перекосу в бік Коломойського.
Успішною олігархічною країною є Південна Корея. Там двох президентів засудили до смерті. Потім помилували. Один відсидів 17 років, другий — 25. А ще один, знаючи, що його засудять по завершенні повноважень, кинувся головою вниз зі скелі. Це держава, де за корупцію доводиться відповідати. Керують країною п'ять кланів. Вони прагнуть діяти в межах певних правил. Наші олігархи теж мали би погодитися на правила, що не суперечать європейським, американським. Порошенко зі своїм бізнесом, здається, це зробив. Коломойський, мабуть, готовий до цього. Ахметов, скоріше за все, також. Але Фірташ точно опиратиметься.
Коломойський запропонував націоналізувати майно, приватизоване за часів Януковича. Це варто робити?
— Тоді найбільше збагатився Фірташ, значною мірою — Ахметов. Якщо в них забрати це майно, то за повторної приватизації якась його частина могла би перепасти Коломойському.
Чорновіл закурює цигарку "Харвест".
— Коли купляв, просив "Черрі". Думав потішитися вишневою, — розказує. — Але мені всунули якусь іншу, що має запах сигар.
Які завдання зараз стоять перед Юлією Тимошенко?
— Поки що мовчить, бо втратила вплив. Стало зрозуміло, що програш остаточний, коли від неї масово почали йти люди до Порошенка.
Якою буде її подальша роль?
— "Батьківщину" в неї забере Турчинов (голова Верховної Ради. — "ГПУ"), який шукатиме кращий доступ до Порошенка. Приданим може стати партія. Зараз Тимошенко не контролює її. Навіть у фракції вірні їй 20 із 86 людей.
Юля наробила дуже багато помилок. Якби не пішла на президентські вибори, могла б стати прем'єром. Їй би підіграли "регіонали", комуністи, підключився б Путін. Тепер Тимошенко набагато важче організувати все це.
Офіціантка забирає в Чорновола порожню чашку. Пропонує ще кави. Він погоджується.
Коли чекати на дострокові парламентські вибори?
— У жовтні їх не буде. Варіант — кінець зими-початок весни наступного року.
Ми здатні років за 10–15 обігнати, приміром, Польщу?
— Що говорить дитині, бавлячись із нею, єврей? "Мойше, одна копієчка до другої, буде дві, дві до двох — чотири". Середньостатистичний поляк каже: "Янек, ти — поляк, маєш цим гордитися". А українець що? "Баран-баран-баран-бумц". Нам треба змінювати інтелектуальний код народу. Його переломили у 1930-х, і ми досі сприймаємо світ великою мірою, як жертви Голодомору.
Треба вчитися бути успішними. Пам'ятати про трагедії, але акцент робити на перемогах.
2009 року хотіли вбити
Тарас Чорновіл у червні відсвяткував 50-річчя в Києві з друзями.
— Почуваюся на 30 років, — каже. — Позаторік був із сім'єю в Іспанії, потрапили на фестиваль. Хотів із биками бігти. Правда, малий не пустив. Сказав: "Тату, ми сюди приїхали на машині. Мама їздити не вміє. Хто мене назад повезе?" Це був залізний аргумент.
Чорновіл був народним депутатом 12 років.
— Усі сили поклав на створення широкої коаліції Партії регіонів і Блоку Юлії Тимошенко 2009 року, — розказує. — Коли не вдалося, зірвався з ланцюга. Дуже жорстко публічно критикував "регіоналів". Мене хотіли вбити. Завадив один олігарх.
На останніх парламентських виборах програв мажоритарний округ чинному генпрокурору Віталієві Яремі.
Вчить англійську мову. Збирається піти на дипломатичну службу, стати послом.
У шлюбі вдруге. Виховують 15-річного Маркіяна. Має двох синів від першого шлюбу — Богдан і Максим живуть у Німеччині.
4 
35413
Коментарі
3