— Янукович зробив дуже важливу річ — перевів країну зі стану затухаючої революції в контрреволюційний. Він давить і репресує суспільство і через це виникає запит на нову революцію. Вона буде стовідсотково. Протестна хвиля вже запущена, — каже директор Інституту глобальних стратегій 55-річний Вадим Карасьов.

У київському ресторані "О'Панас" він п'є каву та читає на екрані портативного комп'ютера інтернет-новини. На столі стос роздруківок, газетних вирізок, книжок. Вибрані фрагменти текстів Карасьов попідкреслював ручкою і зверху подописував свої коментарі. Замовляє чайник зеленого чаю.

— У самому правлячому класі йдуть зміни,— продовжує Вадим Юрійович. — На базі процесу над Тимошенко виникла нова група — українські силовики. Після помаранчевої революції ще не було наочно зрозуміло, що треба починати з реформи судів, каральної машини. Вони лишалися старими, але при Ющенкові та Тимошенко пішли в підпілля. Хоча з точки зору корупції жили непогано. Тоді вони були на підтанцьовках у влади, олігархів. Зараз багато в чому вони самі влада. Але чим більше поліції, тим буде більший супротив. Усі ці щити "беркутівців", паркани, кортежі, елітні містечка, вертольоти — це кастові перегородки, що прикривають кричущу соціальну нерівність між народом і новою шляхтою, феодалами, ландіками-мажорами. Ми знали, що у Ющенка є міні-феодальне помістя в Безрадичах. Але ж у Януковича — величезне "Межигір'я"!

З погляду механізму, характеру, типу суспільних відносин в Україні зараз — ХVIII століття. Кортеж президента, заради якого перекривають усі вулиці, — це колісниця якогось барона чи монарха, який мчиться, розганяючи всіх на світі. Вони демонструють: так, ми живемо при феодалізмі, ми — феодали, нам на вас наплювати, ми вас уриємо. Торішні бунти голодних — чорнобильців, афганців і протести ситих — підприємців є передвісником того, що 2012 року вони можуть перерости у сильний рух. Революція неминуча. Питання тільки, як вона проходитиме.

Що об'єднає людей для нової революції?

— Приниження. Коли ті, хто знизу, зрозуміють, що їм ніколи не прорватися нагору через перегородку. Що таке нинішній виборчий закон? Це повернення до закритості політичної системи часів Кучми. Закриті партійні списки й мажоритарні округи — це вибори для еліти, що створила для себе комфортні умови. Вони пройдуть на користь тих, хто зараз при владі.

Якою буде виборча риторика влади?

— Янукович і його команда одразу сказали, що їхня головна мета не вступ у Євросоюз, не реформи, а влада на 10 років. Реформи слугують лише прикриттям права на владу. І ці реформи будуть нескінченні, бо чим довше вони триватимуть, тим довше можна буде триматися влади і казати, що їх треба доробити.

Як міг би діяти президент?

— Робити все, щоб утихомирити революційні моменти. Для цього треба легальніша політика, втягування опозиціонерів у владу — щоб коаліція залишалася, дати посаду прем'єра і відповідальність за провали в економіці, наприклад, Яценюку. Можливо, якби Тимошенко не потрапила під прес, то залишилася б одним з опозиціонерів, який поступово скочувався б зі своєю "Батьківщиною", старішав. Зараз Тимошенко відроджується, перетворюючись на в'язня совісті, й це переводить її в нову якість.

Януковичу треба було просто продовжувати те, що робила минула влада. Вступ у Світову організацію торгівлі — не реформа? Ще й яка! Те, що робив Вакарчук із незалежним оцінюванням — теж реформа вищої школи, завдяки якій випускники із простих сімей отримали можливість учитися в елітних столичних закладах без хабарів. Головний реформаторський двигун — Угода про асоціацію з Євросоюзом. Підпишіть її — і країна одразу почне реформуватися. Але все це було згорнуто. Ми отримали пустопорожні "надзвичайні заходи" по всіх напрямах.

Чи буде об'єднання опозиції?

— Об'єднання не варто очікувати, бо опозиціонери не розуміють неминучість революції, що їх змете.

Наші еліти — це типаж, що відходить. Вони не розуміють, що перебувають на перехресті епох, що зараз інша погода, політичний клімат, атмосфера, вітрила, герої. З'являються вільні люди, яким потрібна влада не для того, щоб кидати понти або збагачуватися, а щоб робити щось для суспільства, реалізувати себе як громадські діячі.

Янукович здатен наказати стріляти?

— І що потім? Слава Богу, вони були свідками падіння диктаторів, які думали, що прийшли на віки — Мубарака, Каддафі. Є ще Європа, де їхні банківські рахунки. Куди потім сховатися?

Торік на протести виходили представники певних соціальних груп — чорнобильці, афганці, вчителі, студенти. Їм можливо об'єднати?

— Будуть явні ознаки фальсифікації виборів, тоді ці люди вийдуть на вулиці. Тому що є почуття власної гідності. Коли лікар чи вчитель бере хабар, думаєте, йому це приємно? Ні. Хіба медики погано живуть у світі? А наших довели до рівня жебраків.

Що чекати після революції?

— З України пострадянської треба зробити європейську і запровадити в ній конституціоналізм. Опозиції слід сказати людям, що наступний парламент буде тимчасовим. Туди мають пройти літератори, журналісти, юристи, чесні людей, щоб вони склали корпус нової Конституційної ради. Треба підготувати нову Конституцію, де прописати, що Верховна Рада має бути іншою й називатися Національними Зборами, повноваження президента мають бути європейські, фінансування партій зробити прозорим, суд — незалежним. Потім призначити вибори в новий парламент за новою Конституцією. Можливо, і президента. Тоді ми отримуємо нове поле політичної конкуренції, нові партії.

Янукович може повернути собі довіру?

— Навіть якщо він віддасть "Межигір'я", що з цього? Хіба він буде винаймати квартиру в центрі столиці, як це робить Меркель? Для цього треба бути Меркель чи Баррозу. Наші хочуть їздити до Європи зі своїми грошима, пограти в казино в Монако і повернутися в Україну феодалами. Вони розуміють, якщо ми будемо в Європі, то треба буде грати за її правилами, а отже, вибори проводити демократично. Тобто віддати владу. 2012 року завдання влади таке: як фальсифікувати вибори, щоб вони не здавалися сфальшованими. Опозиції — Яценюку, Турчинову — щось пообіцяли. Вони клюнули. Але обіцяти — не означає одружитися. Тим паче, з вуст "донецьких". Але народ не обдуриш. Він бачить, що всі з одного й того самого тіста.

Тимошенко закликає опозицію сформувати єдиний список на чолі з моральним авторитетом національного масштабу. Чому цю ідею навіть не обговорюють?

— Опозиціонери не підтримують цю ідею, бо хочуть зайти в Раду як лідери партій і гравці, що приймають рішення, з якими домовляються. Вони зраджують суспільство і діють у своїх інтересах. Розуміють, що в єдиному списку, складеному суспільством, їм може не знайтися місця. Вони розуміють, що більше потрібні владі, ніж суспільству.

Що буде з Тимошенко цього року?

— Сидітиме. Якщо її зараз випустити, вона зламає всю гру, бо ніколи не піде на угоду з владою. Буде об'єднувати політиків, залучати нових. Де гарантія, що список, складений Турчиновим та Кожем'якіним, залишиться без змін? А там, певне, вже все сплачено. Необов'язково грошима, а якимись побажаннями, родинними зв'язками. Вона виходить поновлена, розлючена, але, судячи з її пропозицій, з якимось етичним поглядом. Така свобода Тимошенко не потрібна ні владі, ні опозиції. Але суспільству потрібна.

×