"Душу й тіло ми положим за нашу свободу", — співають українці 39-річний Олег Сенцов і 25-річний Олександр Кольченко. Усміхаються. Стоять за склом у приміщенні Північно-Кавказького військового суду в Ростові. 25 серпня їм оголосили вирок. Кінорежисера Сенцова засудили до 20 років в'язниці. Кольченку (за фахом — менеджер, заробляв вантажником на пошті. Брав участь в екологічній акції протесту проти будівництва китайцями великого порту в Криму. — "ГПУ") дали вдвічі менший термін. Обидва мають відбувати його в колонії суворого режиму. Рішення можуть оскаржити до 4 вересня.

Російські спецслужби затримали Сенцова й Кольченка в Криму торік у травні. Федеральна служба безпеки оголосила, що вони є членами забороненого в РФ "Правого сектора". Слідчі стверджували, що Сенцов і Кольченко планували диверсії й теракти на півострові. Зокрема, збиралися підривати мости, лінії електропередач. Обидва провину не визнали.

Обвинувачення ­запевняло, що у квітні 2014 року Сенцов створив на півострові терористичну ­групу, члени якої підпалили офіс "Российской общины Крыма" і відділення партії "Единая Россия" в Сімферополі. Збитки оцінили в 30 тис. і 200 тис. рублів (відповідно 9,7 тис. і 64,8 тис. грн. — "ГПУ"). Також українці нібито планували підірвати пам'ятник Леніну і Вічний вогонь.

Під час судових засідань один із головних свідків звинувачення Геннадій Афанасьєв, що вже мав судимість, відмовився від своїх свідчень проти Сенцова. Сказав, що його катували.

Прокурор просив для Олега Сенцова 23 роки суворого режиму, для Олександра Кольченка — 12.

— Ми включатимемо всі ресурси на міжнародному рівні, щоб громадяни України повернулися на батьківщину, — каже 34-річний Дмитро Кулеба, посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ. — Ніхто в цивілізованому світі не визнає вирок російського суду.

— Є кілька варіантів визволення наших політв'язнів із Росії, — говорить колишній народний депутат 51-річний Тарас Чорновіл. — Перший: оголошуємо війну Путіну, захоплюємо частину території Росії і випускаємо Надію Савченко, Олега Сенцова, Олександра Кольченка на свободу. Це — нереально.

Другий варіант: сподіваємося на гуманний апеляційний суд, що скасує вирок. Шанси дорівнюють нулю. Можна йти до Страсбурзького суду з прав людини. Це — тривалий процес. Та й Москва ігнорує рішення міжнародних судів. Особливо після того, як її зобов'язали повернути власникам компанії ЮКОС 50 мільярдів доларів. Тобто судовий напрямок перспективи не має. Але цей шлях треба пройти. В майбутньому це буде підставою для посилення санкцій щодо Росії.

Кремль, напевне, звільнив би Савченко, Сенцова, Кольченка, якби ми прийняли ДНР і ЛНР до складу України. Надали їм особливий статус. Зокрема, керівники ДНР і ЛНР отримали б право накладати вето на основні внутрішньо- та зовнішньополітичні рішення Києва. Але це означало б втратити незалежність. Українська влада на таке не піде. Політв'язні на це також не погодяться.

Найімовірніший варіант — дипломатично-санкційний. Захід дуже прискіпливо вивчає політичні справи. І стосовно Савченко, і стосовно Сенцова та Кольченка. Читають матеріали й обурюються. Отже, ці судилища вплинуть на посилення санкцій щодо Росії навіть більше, ніж обстріл Маріуполя. Європейці доволі байдужі до смертей десь там, за межами їхніх країн. А конкретній людині дуже співчувають. Наприклад, Надії Савченко — народному депутату, представнику України в парламенті Ради Європи. А Олег Сенцов — кінорежисер, людина культури, за яку вони готові боротися. І їх судять за надуманими підставами. У розумінні європейців це — прямий виклик їм, їхнім цінностям.

Тобто слід очікувати посилення санкцій щодо Росії. Коли справи там будуть зовсім кепські, коли почнуться проблеми з харчами — тоді Європа і США можуть піти на певні поступки. Але поставлять умову — звільнити політв'язнів. Цього вимагатимуть активніше й жорсткіше, ніж відводу військ із Донбасу. Надія Савченко, Олег Сенцов, Олександр Кольченко вийдуть на свободу протягом двох-трьох років. Або через посилення санкцій, або через розвал Росії і падіння режиму Путіна.

×