25 травня минає рік, як главою держави став 49-річний Петро Порошенко. У першому турі за нього проголосували 54,7% виборців. Востаннє главу держави з першого разу обирали 1991‑го — Леоніда Кравчука.

— Моя перша президентська поїздка буде на Донбас, — сказав за кілька хвилин після оголошення екзит-полів Порошенко. — АТО кардинально зміниться. Буде більш ефективною, короткою.

Одразу пообіцяв провести дострокові парламентські вибори. У жовтні на них "Блок Петра Порошенка" отримав 21,8%. Посів друге місце після "Народного фронту" за партійними списками. У партії прем'єра Яценюка — 22,1%.

— З обіцяного Порошенко дещо виконав, — каже політолог 37-річний Віктор Таран. — Перше — розпустив парламент. До нової Верховної Ради є багато питань, але вона значно прогресивніша й реформаторська. Друге — міжнародна діяльність, за яку він відповідає. Практично вся Європа, Сполучені Штати Америки і ще кілька потужних країн підтримують Україну. Третє — разом із головним партнером по коаліції — "Народним фронтом" — працюють на єдність країни, відкидаючи амбіції. Порошенко та Яценюк досі разом. Цей союз триває майже рік, що для наших реалій неймовірно.

Де й у чому Порошенко допустив проколи?

— У дечому наобіцяв більше, ніж міг зробити. Одразу після виборів переконував, що крок номер один — це закінчення війни на Донбасі. Не зробив. Обіцяв тисячу гривень на день бійцям АТО — немає. Що продасть свій бізнес — не продав. Запевняв, що буде прозора кад­рова політика. А її немає. ­Постійно чуємо про підкилим­ні призначення за квотою президента. Є колосальні проблеми з Національним банком. ­Варто згадати, як голова НБУ Гонтарева пішла в банк і не змогла купити 100 доларів. Проблеми є і з Генпрокуратурою, що бездіяла за часів Яреми й такою ж лишилася за Шокіна.

Найслабше місце Порошенка — кадрова політика. Замість того щоб підсилюватися фахівцями, на прозорих конкурсах підтягувати професіо­налів, оточує себе лояльними людьми або зі свого менеджменту — як голова Нацкомісії з регулювання енергетики 24-річний Дмитро Вовк, або з менеджменту друзів. Це призводить до того, що президент опиняється в теплій ванні й не відчуває, що відбувається в країні. Таку ж помилку допускали всі його попередники.

Що президент здатен виправити, а де проминув точку неповернення?

— Треба дочекатися початку червня. Тоді європейські інституції або знімуть санкції з поплічників Януковича — Клюєва, Табачника, Львочкіна, або — ні. Тут і побачимо роботу Генпрокуратури, що підзвітна Порошенкові. Точка неповернення настане, якщо ГПУ виправдає цих людей.

Що главі держави заважає рухатися вперед так стрімко, як це роблять волонтери, громадські активісти? У чому має зв'язані руки?

— Немає політичної волі піднятися над Порошенком, який був із 1998-го по 2013 рік. Це бізнесмен і олігарх. А має стати державним діячем — коли не думатиме про свою кондитерську фаб­рику в Росії і чи продати свої активи за ­мільярд, чи півтора мільярда доларів. Не просуватиме на посади своїх менеджерів чи однокласників ­друзів.

Пріоритетом номер один у своїй роботі на 2015 рік Порошенко називає боротьбу з корупцією. Що з цього може вийти?

— Президент безпосередньо впливає на Генпрокуратуру. Судячи з призначень на посади Антикорупційного бюро — там лояльно ставляться до Порошенка. Тому всі інструменти в нього є. Але справи корупціонерів не розслідуються або розслідуються неефективно, не доводяться до судів.

Як примусити робити це?

— На даному етапі — тільки тиском суспільства.

Останнім часом глава держави обіцяє деолігархізацію. Чи вдасться це зробити?

— Порошенко — вихідець з олігархічної системи, її породження. Мільярдери — його друзі, партнери по бізнесу. В умовах війни дехто з них про­довжує наживатися на бюджеті й ресурсах держави. Це — мародери, які нищать країну зсередини навіть більше, ніж Путін та ЛНР і ДНР. Порошенко має проявити політичну волю й почати боротися з олігархами. Поки що цього не бачимо. Зате спостерігаємо за останній рік збільшення прибутків "Рошена", появу нових магазинів. У президентові живе Порошенко-бізнесмен. Доки це триватиме, не можна говорити про зміни в країні, реальні реформи, боротьбу з корупцією, деолігархізацію. Бо глава держави — олігарх.

У чому Порошенко прогресуватиме в наступні роки на посаді, а в чому — ні?

— Це буде зрозуміло, коли побачимо: почав роботу над помилками чи ні. Поки що він їх повторює. Зокрема, в кадровій політиці.

×