— Порошенко поводиться як гостинний господар. Навіть коли йому щось не подобається, невдоволення тримає в собі. Такої стриманості та відвертості від нього не чекала, — каже київський психолог Валентина Домська, 50 років.

Аналізує прес-конференцію президента Петра Порошенка 25 вересня:

— До зали заходить усміхнений. Мені вистачило півхвилини, щоб повірити в його щирість та відвертість, — говорить Валентина Іванівна. — Він спокійний, розсудливий.

Мішки під очима вказують на втому. Роботі віддає всі сили. Спить близько чотирьох-п'яти годин на день. Витривалість організму не безмежна. Але президент сконцентрований та зібраний. Коефіцієнт працездатності має високий.

Він задоволений собою, впевнений у своїх словах і хоче здаватися відкритим. Дивиться слухачам в очі. Його впевненість підкреслюють рівна постава й ноги на ширині плечей. Хвилювання видають губи, що ­часто пересихають. Час од часу облизує їх.

Аналізувати його непросто, бо жести стримані, як і належить дипломату зі стажем. Він емоційно стабільний, рідко втрачає витримку. Порошенко любить вражати й не втрачає увагу слухачів.

Жестикулює лівою рукою, коли говорить про Європу на дев'ятій хвилині виступу. Тут помічаю вагання. Він не зовсім впевнений у тому, що каже. Хоча у промові звучить: "Двері ЄС для нас відчинені, я абсолютно впевнений". Цей жест повторює, коли говорить про результативність парламентських виборів, запланованих на 26 жовтня. На місці слухача я б засумнівалася, чи вірити. Переконати словами важко, коли видають жести.

На 15 хвилині вказівний палець спрямовує на ­аудиторію. У цьому жесті — і сподівання, і докір, і вимога. Зникає бар'єр між співрозмовниками.

Кулаки вгору підводить, коли згадує про Росію та війну. Він готовий до боротьби, вірить у перемогу.

Часто піднімає правицю, іноді стискає в кулак. Про вольові якості свідчить високе чоло та заокруглене підборіддя. Звик до компромісів, не любить жити на ножах. Прагматичний, шукає вигоду й розраховує на перспективу.

Колишній президент Віктор Янукович читав промову з аркуша, постійно помилявся й запинався. Порошенко говорить від себе. Помітно, що ці ідеї та стратегії — напрацювання кількох років, а не написане чи продумане за ніч. На відміну від Януковича не бреше. Але де треба, промовчить. Промова перенасичена цитатами. Для будь-якого спічу це плюс. Але коли людина так часто цитує інших, у цьому є й підводні камені. Іноді в такий спосіб хочуть перекласти відповідальність на чужі плечі.

Коли сідає за стіл, стає закритішим. На бар'єр вказують руки, якими відгороджується. Сміється, почувши запитання про погрози Путіна. Порошенко справді його не боїться. Але видно, що переговори з російською стороною даються непросто. Президентові заважають "комплекс відмінника" і зацикленість на правильності. Якщо не боїшся, то під час перемовин не прикривайся авторитетами — європейськими та американськими політиками.

Про втрати говорить із сумом. Переминається з ноги на ногу і спирається на трибуну, коли веде мову про судову реформу. Це його вразливе місце.

За час виступу дозволяє собі розслабитися та усміхнутися, коли каже: "Чи готовий я увійти в історію як президент-реформатор? Звісно, так!".

Розгнівати Порошенка непросто, але вдається. Коли звучить запитання щодо закону про спеціальний статус окупованої частини Донбасу, підносить брови і стукає вказівним пальцем об стіл. Це запитання його дратує, бо виникає надто часто.

Каже, що Майдану не боїться. Але сміх свідчить про інше.

×