— Відчуваю втому. Майже рік у напрузі через ситуацію в країні. Так у багатьох, — каже 39-річний Роман Шрайк, блогер і засновник сайта "Дурдом". Зустрічаємося в столичному ресторані "Корона" в центрі міста. — До кінця не зрозуміло, що буде на Донбасі, які неприємні сюр­призи виникнуть на парламентських виборах.

Які наприклад?

— Дуже не хотілося б у Раді бачити "Опозиційний блок" і комуністів. Поки що точно проходять п'ять партій і ще стільки ж — на межі. Хотілося б, щоб там була "Самопоміч" львівського мера Садового, "Громадянська партія" Гриценка — це нові обличчя. Про Ляшка краще промовчати. Сподіваюся, його рейтинг обвалиться, й він спуститься з другого місця. Туди вийде "Народний фронт" Яценюка, якщо використають заклик Тимошенко 2007 року: вибори парламенту — це вибори прем'єра.

Велике зло — мажоритарники. Бо це болото, де випливають найбільші жаби. В деяких округах переможуть ті, хто наліпив більше плакатів. Адже кандидати зовсім невідомі, як у мене на 212-му окрузі в Києві. Яскравих особистостей в мажоритарну пішло мало, більшість прикрашають списки. Новий парламент має перейти на пропорційну систему виборів.

Чути гуркіт. Це ремонтують дах на літній терасі, носять дошки.

Чому цей парламент не відмовився від мажоритарки?

— Це можна було зробити наприкінці лютого — на початку березня. Тоді налякані "регіонали" й комуністи голосували за все. Був шанс провести якісь кардинальні зміни. Турчинов цим не скористався. Переформатування не відбулося. Доведеться через рік чи два знову йти на дострокові парламентські вибори.

Якою бачите нову Верховну Раду?

— Перехідною. Де буде частка нових людей, які захочуть змін. Однак реформ, як проводив Саакашвілі в Грузії, не побачимо.

Кого нова більшість запропонує на прем'єра?

— Яценюку ще можуть дати шанс. Не хотілося б, щоб після виборів влада була монополізована. Аби партія Порошенка отримала більшість. В Україні не можна цього допускати в найближчі 10–15 років. Розвиток відбувається через конкуренцію. Головне, щоб президентові доводилося з кимось домовлятися. А коли щось піде не так, коаліція могла розвалитися. Вся ця метушня просовує політичну систему вперед.

Хто був би найоптимальнішим прем'єром?

— Його немає. Яценюк уміє говорити англійською, літає економ-класом, але від нього не йдуть реформаторські поклики.

Чому?

— Десь років зо два тому Яценюк зібрав журналістів і блогерів. Сказав нам, що за своєю сутністю він — чиновник. Бути політиком, виходити на люди — йому важко. Тоді це багато чого пояснює, адже чиновники — не реформатори. Вони не можуть перебудовувати систему, продуктом якої є.

Порошенко — реформатор? У вересні заявив про бажання провести 62 реформи до 2020 року.

— Коли хочеш завалити якусь справу, створюй комісію. Якщо хочеш провалити реформи, проводь одразу 62. Скептично ставлюся до того, що наступна більшість у парламенті та її Кабмін будуть реформаторськими. Матимемо перехідний уряд. А суспільство направлене на реформи. Тому між ними буде конфлікт. Тут і з'явиться сила чи лідер, які відповідатимуть тому, що хочемо бачити.

Останній місяць люди виказують незадоволення, кидаючи у смітники представників влади. У що це може перерости?

— Якщо люди відчувають гостру несправедливість, а влада не діє, то розправляються самі. Незадоволення наростатиме. Адже українці виходили на Майдан із певними сподіваннями, які не реалізувалися. Можуть бути мордобої, смерті. Це природна реакція суспільства. Коли їм кажуть, що Янукович украв 40 мільярдів доларів, а не бачимо нікого посадженим, багато людей, які цьому сприяли, гуляють на волі, то де справедливість? Є ті, хто на Донбасі працював на сепаратизм, і до них немає ніяких претензій.

Чому немає покараних? Чому суддя випускає винного в розстрілі майданівців, і той зникає?

— Це ті ж самі судді, міліціонери, які десятиліттями робили безчинства. Чому вони мають змінитися? В парламенті досі сидять 250 депутатів більшості Януковича.

Винуватці, як раніше могли домовитися з прокурорами й міліціонерами, так і зараз. Є скандал із заступником генпрокурора Яреми, в якого виявили 140 гектарів землі й особняк. Але замість того, щоб його відсторонити й порушити справу, проводять внутрішнє розслідування. Поки що бачимо: нова влада очолила систему і готова лише до косметичних змін.

Якою має бути реакція влади на народну люстрацію?

— Їй треба зрозуміти те, що не дійшло до Януковича, а саме: критично подивитися на себе в дзеркало і спробувати змінитися. Якщо не зможуть, мають вчасно піти. Інакше люди їх винесуть.

Потрібно проводити реформи. Замінити всю правоохоронну систему, суди. Там люди десятиліттями брали хабарі. Цей рефлекс неможливо побороти. Треба звільняти, щоб прийшли нові. Не треба жаліти 300 тисяч міліціонерів. Їх у п'ять разів більше, ніж у цивілізованих країнах. Тому варто скоротити хоча б утричі й на стільки ж підняти платню тим, хто лишиться.

Ви ходили на мітинг під Верховну Раду, коли ухвалювали закон "Про очищення влади". Які настрої побачили?

— Не останню роль зіграло те, що підпалили шини. Повалив дим. Люди почали голосно стукати по бочках. Журналісти, які були в будівлі Верховної Ради, розказують, що багато хто з депутатів дивився у вікно на те, що відбувається. Тому голосування було результативне.

Як очищенню влади може посприяти створене Національне антикорупційне бюро?

— Проблема не в його існуванні, а в бажанні боротися з корупціонерами. Є СБУ, Генпрокуратура, міліція, які можуть і повинні цим займатися. Певне, не дуже хочуть. Бачо Корчілава (колишній прес-­аташе Посольства Грузії в Україні. — "ГПУ") наводив приклад: у 1990-ті за президентства Шеварднадзе у них було антикорупційне бюро. Його очолювала патріотична й чесна людина. Весь час викривав корупційні махінації, приносив інформацію Шеварднадзе. Той віддавав у прокуратуру, і все завершувалося. У президента Саакашвілі такої інституції не було. Вони просто боролися з корупцією.

Порошенко здатен тиснути, аби корупція зменшилася в рази?

— На словах гарно звучало, що генпрокурор Ярема має посадити трьох своїх друзів. На практиці ми цього не бачимо. Я ще даю певний відсоток довіри Порошенку та Яценюку, якщо він лишиться прем'єром. У них будуть усі важелі після формування більшості й уряду. Матимуть повну владу. Тоді можна буде точно сказати, чи налаштовані вони на реформи й жити по-новому. Десь до лютого все зрозуміємо.

Що буде з Донбасом?

— Окупована територія перетворюється на українське Сомалі. Там бігають мавпи зі зброєю. У кого її більше — той і головний. У бойовика Безлера своя міні-республіка з кількох міст. Є території й під іншими бандитами.

Найближчим часом навряд чи зможемо їх повернути. Путіну дозволили зберегти обличчя: сказали, що асоціація з Євросоюзом переноситься. Тому ніби потихеньку російські військові звідти відповзають. Правда, замість них заводяться якісь "добровольці". Навіть якщо російські війська повністю виведуть, ми не зможемо відвоювати ту територію. Якщо наступатимемо, росіяни повернуться. Усе почнеться по-новому. Зараз природнім шляхом виникає певний кордон. Скільки часу так триватиме, залежить від стану Росії. Якщо нинішні тенденції не зміняться, то через два-три роки тамтешній економіці буде дуже погано. Ще через якийсь час після цього побачимо падіння Росії. Можливо, вона не розпадеться. Але піраміда, побудована Путіним, буде знищена. Зможемо повернути не тільки окуповану частину Донбасу, а й Крим. Грузія — Абхазію та Південну Осетію.

Путін має підтримку близько 80 відсотків свого населення.

— У Гітлера теж була велика підтримка. Що вона сильніша, то більшим буде розчарування. Коли з економікою все стане погано, Путіна проклинатимуть самі ж росіяни.

3 роки Роман Шрайк грав в онлайн-преференс. Вважає себе фахівцем середнього рівня.

Відпочивав по тижню в Одесі та Львові

Роман Шрайк родом із Харкова. Там вчився на фізико-математичному факультеті університету ім. Каразіна. У другій половині 1990-х два роки жив у Cанкт-Петербурзі. На початку 2000-х переїхав до Києва. Зі знайомими відкрив ресторан. Продали через конфлікт між співвласниками. 2007-го заснував сайт "Дурдом", де публікує карикатури на політиків.

Любить подорожувати. Влітку по тижню відпочивав в Одесі та Львові.

Із дружиною Таїсією виховують доньку Єву.

×