"Незабаром Росія почне валитися, а ми зміцнимо армію й відновимо економіку"

 

Блогер і політичний оглядач 46-річний Олег Пономар призначає зустріч у черкаському кафе "Сантімо". Приходить на 5 хв. раніше домовленого часу. На першому поверсі кілька столиків зайняті, на другому — нема нікого. Замовляє каву лате.

За останні півроку маємо друге "перемир'я" на Донбасі, а війна не припиняється. Чого чекати найближчим часом?

— Далі будуть обстріли й перемир'я. У Грузії це повторювалося сім разів, у Хорватії — 15. Коли щось іде не так, бойові дії відновлюються. Путіну треба інструмент тиску. От зараз закінчився газовий контракт. Треба укладати новий. Почнуться газові війни. Він шантажуватиме нас, ми — його, а Європа миритиме Київ і Москву. В цей час почнуться бойові дії. Аргумент Путіна: перестану воювати, якщо підпишете те, що мені треба. Тому зброя нам не завадить. Вона стримуватиме Путіна. Господар Кремля розумітиме: завів 100 танків — через годину їх нема. Тоді йому потрібно буде переходити на новий рівень — можливо, підключати авіацію. А це — ще більше санкцій.

Експерти говорять, що наступу Росії слід чекати навесні, ближче до 9 травня. Наскільки реальний такий сценарій?

— За цей рік десь шість вторгнень наобіцяли. Роблять це спеціально, щоб тримати суспільство у страху, депресії, напруженні. Росії легше вести переговори, коли в нас панують паніка, страх, зневіра. Однак план не вдається, українці мають сильне прагнення до свободи.

Путін може створити знову котел на зразок Дебальцевого. Потім будуть переговори. У Мінську запевнятиме, що розрулить ситуацію.

Ви розповідали про американський план санкцій "Анаконда" для Росії, що має нейтралізувати агресію.

— План працює. Хоча публічно Сполучені Штати заперечують участь у цьому. Є чотири складові плану — військова, інформаційна, юридична й економічна. От ціна на нафту була 115 доларів за барель, зараз — близько 60. Це один із ключових показників. Другий — санкції. Нашу армію переозброюють за стандартами НАТО, у Східну Європу перекидають війська із США й Канади. Це теж план. Створюють шість нових командних центрів НАТО — на кордоні з Росією. Інформаційно-пропагадистська складова — Путіна демонізують у західних медіа. Таким чином формують громадську думку. Останнє соціологічне опитування у США показало, що 47 відсотків американців підтримують надання летальної зброї Україні.

Санкції подібні до паровоза: повільно розганяються, але тоді їх не зупиниш. У Росії буде обвал рубля й економіки.

Чому Захід не дотискає Путіна?

— У Росії потужна армія, народ підтримує президента, майже 500 мільярдів доларів золотовалютного запасу, ядерна зброя. Як їх задавити одним ударом? Тільки повільно. Так робили з Радянським Союзом, що валили майже 10 років. Росія — слабша. Тому може вистачити двох років.

Поки що Путіну йдуть на поступки, бо знають: незабаром Росія почне валитися, а ми зміцнимо армію й відновимо економіку. Потім, як свого часу Хорватія, повернемо втрачені території.

Яку мету має Путін на Донбасі нині?

— Він бачить, що до літа в економіці Росії будуть проблеми. Тож кидає всі сили, щоб у нас така ситуація почалася раніше: активно працюють агенти у Верховній Раді, створює майдани — бензинові, цукрові, кредитні. Через російські банки валять гривню. Організовують теракти в Харкові. Хочуть створити атмосферу страху й невпевненості в суспільстві. Цей прийом працює в Росії. Там після теракту люди тиждень сидітимуть удома. А в нас на площі вийде втричі більше.

Чим закінчиться протистояння Захід–Росія?

— Є два варіанти. Перший — Захід поставить у Москві ставленика. Таким може бути колишній глава компанії ЮКОС Михайло Ходорковський. Другий варіант — розділити Росію на п'ять-сім країн. Але тоді треба буде забрати ядерну зброю. Цей варіант кращий, бо вирішує проблему назавжди. Якщо західні лідери пішли на санкції, втрачають кошти, то доведуть план до кінця.

Як це впливатиме на Україну?

— Нам допомагатимуть у будь-якому випадку. Україна має стати вітриною — зразком для всіх пострадянських країн. В ідеалі найважчу частину цього шляху можна подолати за три-чотири роки. Це якщо працюватиме уряд технократів і будуть достатні інвестиції.

Що маємо робити негайно?

— Перше — боротьба з корупцією. Також потрібно лібералізувати економіку, дати можливість бізнесу працювати й заробляти — тобто, залишити два-три податки. Наступний крок — скоротити держапарат хоча б наполовину. Забрати всі дозвільні та контролюючі функції. Прибрати олігархів від бюджету. Для цього необхідні вольові політичні рішення. Люди мають бачити, що садять за корупцію хабарників, олігархів.

Уже рік живемо в Україні після Майдану. І змінилося за цей час багато що. Не було армії — тепер є. Є більш-менш перспективний генпрокурор, кілька іноземців в уряді.

Чому немає реформ?

— Бажання проводити їх є, але відсутня воля ламати схеми. У нас олігархічна система. Її будували 23 роки. Якщо прийде прем'єр без зав'язки на олігархат, тоді я скажу: вірю, що за півроку він чогось досягне. Думав, таким главою уряду стане Яценюк. Однак ми втратили рік. Арсенію Петровичу треба піти з Кабміну. Має сказати: "Я був політичним прем'єром. Зараз потрібен технократ. Поступаюся місцем". Це був би гарний хід. Яценюк зберіг би рейтинг і за рік міг би повернутися на посаду, коли технократ зробить свою непопулярну роботу.

Як показав себе Порошенко на посаді президента?

— Робить усе, що може. У команду бере людей, яким довіряє. Це не дуже по-європейськи, але в країні — війна. Порошенко за рік постарів, осунувся. Видно, що йому важко. Міг би жити зі своїми мільярдами в Монако, а взяв країну в такий важкий час.

Які виклики стоять перед владою, суспільством цього року?

— Нашим керівникам потрібно говорити з людьми. Коли була Велика депресія у США, президент Рузвельт щодня по 15 хвилин виступав на радіо. Розказував, що влада робить. У нас економіка падає. Ціни ростуть. Війна. Це — історичне випробування. Влада повинна відійти від популізму, багато працювати й пояснювати народу кожен свій крок. Турчинов має займатися безпекою, Порошенко — зовнішньою політикою, Яценюк — проводити реформи, а люди — об'єднатися. Іншого шляху нема.

Коли може розпочатися економічний підйом?

— Десь за рік — якщо зайдуть обіцяні інвестиції під правильного прем'єра. Та й Яценюк оптимістично каже, що 2016-й може стати роком підйому.

1000 гривень — найбільша сума, що скинули на банківську картку Олегові Пономарю читачі його сторінки в мережі "Фейсбук". На неї підписалися понад 15 тис. осіб. Звернувся до них, щоб підтримали, бо зараз має тимчасові заробітки.

— Побачив таке в Аркадія Бабченка, російського журналіста. Він придумав принцип: хочеш — читай безкоштовно, а хо­чеш — кинь, що можеш.

Син і донька народилися в Канаді

Олег Пономар народився в Черкасах. Батьки працювали інженерами на заводі хімічних виробів. Закінчив тамтешній Інститут банківської справи. Служив у війську. З тестем мав дрібний бізнес. У середині 1990-х переїхав до Канади з вагітною дружиною Клавдією.

– З дитинства цікавився Заходом. Збирав журнали, читав, вирізки робив, – розказує. – Знав, що житиму там. Дуже хотів, щоб моя дитина народилася на Заході. Ми осіли в Онтаріо, Торонто. Спочатку вчили мову. Потім працював фінансистом, дружина – бухгалтером.

2009-го повернувся в Україну, коли помер батько. Того ж року розлучився. Має двох дітей – 19-річного Максиміліена та Клодію, 18 років. Сина назвали як головного героя фільму "Одного разу в Америці", а доньку – як німецьку модель Клаудію Шиффер.

Любить кіно і футбол.

×