Експерт зі стратегій 38-річний Євген Глібовицький призначає зустріч у дворівневому офісі на столичній вул. Артема. На першому поверсі обладнана кухня. У сусідній кімнаті працюють кілька людей. Глібовицький пропонує сісти на крісла-мішки, сам вмощується на стільці. Чорнява помічниця зі стрижкою-каре приносить каву у великих чашках, накритих блюдцями.
— Петро Порошенко має величезні виклики, — каже Євген. — Йому доведеться йти на компроміси, що не подобатимуться Майдану. Бо той стояв за підзвітність. А президенту доведеться домовлятися з олігархами, яким публічність не потрібна.
Насамперед перед Порошенком стоятимуть три завдання. Перше: закінчити антитерористичну операцію. Це — біль, що не дає дихати.
Друге: відновити життєспроможність армії, Служби безпеки, Прикордонних військ, правоохоронних органів, судів.
Третє завдання: провести дочасні парламентські вибори. Є небезпека, що компроміс стосовно розпуску Верховної Ради полягатиме в тому, що цього року вибори відбуваються, але за закритими списками. Зміни виборчої системи боїться практично вся політична верхівка.
Порошенкові вдасться переламати ситуацію?
— Він — достатньо вправний менеджер. Має стати першим президентом, який працює у взаємодії з громадянським суспільством. Це і співпраця, і тиск знизу.
Як Порошенку правильно балансувати?
— Буде багато переговорів. Олігархам потрібно зберегти вплив. А модернізація країни означає зменшення їхньої ролі. Маємо Коломойського, якому не потрібна демократизація. Те саме з Ахметовим. Вони не зацікавлені у послабленні впливу на економіку й владу. Короткостроково присутність Ахметова в коаліції важлива для наведення порядку на Донеччині й Луганщині. Довгостроково — заважатиме модернізації Донбасу й розвитку регіону.
Порошенкові треба робити країну конкурентнішою. А це — болісні економічні реформи. Має вирішувати питання з соціальним зашморгом. Пенсіонери, пільговики, бюджетники отримують від держави обіцянку грошей, яких та не має. Пенсійний фонд — банкрут. Країна доведена до ручки. Порошенкові доведеться це розгрібати.
Він не боротиметься з олігархами?
— У короткій перспективі з ними доведеться домовлятися. У довгій — їхні повноваження мають бути урізані. Перший період триватиме, поки є реальна загроза безпеці країни. Другий — почнеться або не почнеться, — як тільки владнають безпекові питання і відбудуться вибори до центральних та місцевих органів влади.
У розвитку країни роль великих капіталістів повинна ставати бізнесовою, а не політичною.
Що робити із силовими структурами?
— Треба наймати іноземних виконавців, які поєднують розуміння місії з гарними професійними навичками. Разом з українською на автошляхах могла би стояти німецька дорожня поліція. Те саме стосується судової системи. Таким чином через п'ять-сім років ми могли б отримати добре вишколені структури.
Чого очікувати від Порошенка-президента?
— Він — достатньо прагматичний. За прагматичністю важко розгледіти його цінності. Скоріше за все, він буде об'єднувальним центром. А не полюсом, який кудись тягне, як це робив Віктор Ющенко. Порошенко має закласти підвалини для змін.
Що робити з Конституцією? Чи можлива війна за повноваження між президентом, урядом і парламентом?
— Конституційне питання не варто піднімати до стабілізації ситуації. Це головний документ країни, який має формуватися, по-перше, публічно, по-друге — у спокої. Треба продискутувати величезну кількість принципових питань: чи має народ право повстати і за яких умов, за яких обставин мають проводити дострокові вибори, що робити, коли президент втікає? Зараз ці та інші важливі питання намагаються вирішити нахрапом.
Що може стати найбільшим викликом для Порошенка?
— Усвідомлення необхідності бути підзвітним суспільству. Це буде дуже непростий процес притирання. Це — складно, але реально. Зараз людськими життями платимо непомірну ціну за те, що не вирішували ці проблеми раніше. З другого боку, ми мало знаємо Порошенка.
Зміни почнуться від усвідомлення ним своєї місії?
— Від того, яка в нього місія, залежить, чи готовий він далі програти, але закласти у систему необхідне. Я не знаю, яка місія в Порошенка. А його успіх чи неуспіх визначатиметься саме цим.
Він має стати президентом-камікадзе?
— Не обов'язково. Питання не в тому, що йому треба політично загинути. А в тому, що не треба боятися цієї жертви. Це не є суїцидом. Це відсутність страху заплатити своєю подальшою політичною кар'єрою за подальший успіх країни.
Глібовицький говорить голосно. З сусідньої кімнати виходить працівниця. Схиляється до Євгена, просить розмовляти тихіше.
Як відреагує українське суспільство, якщо Порошенко не усвідомить своєї місії?
— Може відбутися третій Майдан. Запобіжники у суспільстві зняті, тому він буде насильницький із першого дня. Це не буде фестиваль, як 2004 року, чи як спроба повторити фестиваль 2013-го. Україна зараз — організм без імунітету. Проста інфекція може призвести до дуже серйозних наслідків. Тому якийсь час мусимо дмухати на холодне. Порошенко ходить по мінному полю. Кількість залежностей і корупційних зв'язків є шаленою.
Які слабкі й сильні сторони нового глави держави?
— Він уміє добре працювати, приймати вольові рішення, тримати удар. Коли я ще був на "5 каналі", остання наша робоча зустріч почалася о пів на другу ночі й завершилася о третій. Впевнений, що о 9.00 він уже був на роботі.
Найбільша слабкість — невизначеність місії. Це може перетворити компроміси із засобу досягнення мети на мету. Якщо компроміс стає метою — ми не прогресуємо.
Що він має зробити за три тижні, які отримав завдяки виграшу в першому турі?
— Насамперед — сформувати команду. Реально президент керує 10–12 людьми. Він делегує повноваження їм, вони — далі. Дуже важливо, щоб на цих позиціях були добрі управлінці, відповідальні люди без корупційних зв'язків.
Дуже складно буде вирішити, як має працювати чотирикутник Порошенко-Тимошенко-Турчинов-Яценюк. Юлія Володимирівна програла, але нікуди не зникла. Найбільший виклик для Порошенка — не перетворитися на Тимошенко. Не стати популістом. Така схильність у нього є.
Порошенку також треба зрозуміти, який порядок денний хоче сформувати. Що має бути першим, другим і третім пунктом. Неправильний порядок денний може пустити шкереберть усе його президентство, а з ним — і всю країну.
Зараз бачимо дуже високу згуртованість українців. Як зробити так, щоб позитивні зміни у суспільстві закріпилися?
— Зміни почались у свідомості ще до Майдану. Швидкість, з якою вони відбувались останні п'ять-сім років — карколомна. У світі рідко трапляються такі швидкі суспільні перетворення. Процес мусить якось сповільнитися, інакше отримаємо ситуацію, коли м'язи виросли, а скелет — ні. Після прориву може настати сильне відкочування назад. А нам потрібен постійний, сталий прогрес.
120 разів на рік літає Євген Глібовицький. Буває в середньому в 15 країнах і 20 містах України.
— Кожен третій день року проводжу у відрядженні, — розповідає. — Часто країну, до якої приїхав, не бачу через роботу.
Про сім'ю говорити відмовляється
Євген Глібовицький народився у Львові. Батько був солістом опери, мати — інженер-хімік.
20-річним Євген переїхав до Києва. Має три вищі освіти — політолога, філософа, юриста.
Працював у редакціях кількох газет і радіостанцій. На початку 2000-х створював інформаційну службу "5 каналу". Сім років тому започаткував компанію pro.mova.
Багато подорожує. Любить читати про транспорт і авіацію, слухати рок-н-рол, рок, класику і джаз.
Про родину розповідати відмовляється. Відомо, що має дітей.
8 
35413
Коментарі
1