— Чиновник (близький до президента Порошенка. — ГПУ) сказав: "Яценюк — наш ворог, і знищить усе, що ми хочемо зробити (йдеться про корупційні оборудки на газовому ринку. — ГПУ). Ви повинні допомогти мені викинути його, тому що з цим хлопцем ми ніколи нічого не досягнемо". Я вбив його за один рік. Рейтинг Яценюка впав із 30 до 1 відсотка, — розповів британським журналістам народний депутат 47-річний Олександр Онищенко.

Інтерв'ю вийшло у виданні "Індепендент" 1 грудня. Онищенко розказує, що протягом 10 місяців отримував по $3 млн на чорну піар-кампанію проти прем'єр-міністра Арсенія Яценюка. Гроші та вказівки надходили з Адміністрації президента. Замовляв мітинги, платив за матеріали у медіа.

— Пропагандистська машина знайшла практично кожного ворога, який коли-небудь був у Яценюка, і надала їм можливість атакувати його в засобах масової інформації, — каже Онищенко. — Не знаю, що було правдою, а що — ні. Я ніколи не перевіряв. Для мене важливо було просто влаштувати скандал. Моя група також допомогла організувати масові демонстрації. Наприклад, Яценюк подав до парламенту закони, згідно з якими люди повинні були б платити високу ціну за воду й електроенергію. Ми зібрали мітинги проти нього.

За участь у них людям платили.

Зараз Олександр Онищенко живе у Великій Британії. Виїхав у липні, перед тим як у Верховній Раді проголосували за зняття з нього недоторканності й притягнення до кримінальної відповідальності. Онищенка підозрюють у розкраданні коштів при видобутку і продажу природного газу — на суму близько 3 млрд грн.

Фракція "Народний фронт" вимагає від Національного антикорупційного бюро та Генеральної прокуратури розслідувати заяви Олександра Онищенка й назвати замовника цькування Арсенія Яценюка.

— Українське суспільство отримало шокуюче підтвердження, як за корупційні гроші можна міняти уряди, вбивати довіру в легітимних прозахідних керівників на найвищих посадах, — каже лідер фракції "Народний фронт" Максим Бурбак, 40 років. — Мова йде про державний злочин, коли мафія реалізує свої інтереси на найвищих щаблях влади. Онищенко на замовлення організував цькування Яценюка через те, що прем'єр-­міністр заважав корупційним злочинам. Він підвищив рентну плату до 70 відсотків на діяльність спільних підприємств, які були годівницею Онищенка. Також звільнив міністра екології, заведеного тим в уряд через квоту фракції "Батьківщина". Також Яценюк відмовився призначити у виконавчу владу людину, яка мала забезпечити корупційні доходи з українських надр. І зупинив грандіозну аферу: арештував півтора мільярда доларів, вкрадених режимом Януковича. Зараз ці кошти знову намагаються поцупити, перепродуючи за відкати 80 відсотків офшорним компаніям, на яких записані ці гроші.

— Онищенко зізнався, що витратив 30 мільйонів доларів на кампанію проти Яценюка. Ми вимагаємо назвати прізвища тих, хто ці гроші отримував, — говорить Максим Бурбак у парламенті на погоджувальній раді 5 грудня.

— Щомісячний бюджет на кампанію проти Яценюка складав 3 мільйони доларів. Онищенко проплачував білборди, замовні матеріали в ЗМІ, брехливі сюжети й програми на телебаченні, мітинги під Каб­міном. Він сам зізнався всьому світові в цьому. Скинути уряд — було метою змови. Частиною кампанії також були закиди Миколи Гордієнка (колишній голова Держфінінспекції. Його відсторонили від роботи після того, як на кількох державних підприємствах виявили значні збитки. — ГПУ) про нібито вкрадені 7,5 мільярда гривень, звинувачення Олексія Мочанова у крадіжці "міфічного мільярда", критичні заяви Міхеіла Саакашвілі, який претендував на прем'єрство.

"Той факт, що сліди ведуть до Адміністрації президента, подиву не викликає. 2014 року партія Яценюка "Народний фронт" на виборах отримала трошки більше голосів, ніж "Блок Петра Порошенка". Це фактично означало, що Яценюк популярніший за Порошенка", — пише політолог 39-річний Кирило Сазонов.

"Президент не міг бачити поруч політика, якому люди довіряють більше. Це означало автоматичний початок "війни" Порошенка і дружніх йому олігархів з прем'єром. А якщо врахувати кількість схем, які Яценюк зламав у перші ж місяці на чолі уряду, нестачі союзників у Петра Олексійовича бути не могло. Фірташ, Григоришин, Онищенко — це мала частина списку "донорів" тієї піар-кампанії".

×