— Замовив картину ще п'ять років тому. Моя ідея. Як відчував, що Росія щось утне, — каже економіст 56-річний Олександр Савченко. ­Показує на полотно на стіні, де четверо п'яних ведмедів танцюють навколо вогнища під балалайку. На землі — порожні пляшки з-під горілки. На задньому плані — Кремль.

Є в кабінеті Савченка й інші великі картини в позолочених рамах — гетьман Іван Брюховецький, собаки біля рушниці й набоїв. Останню повісив після того, як побував на полюванні. На згадку, що до вбивства звірів душа не лежить. При вході — зображення жовтих, зелених і червоних жаб. Олександр Володимирович каже: це до грошей.

Гривня знецінюється, зар­плати й пенсії не змінюються, а ціни постійно зростають. Який у нас запас міцності?

— Наші доходи, якість та рівень життя — як у середній країні Африки. Зараз українець живе в день на два-чотири долари. Молдова нас обігнала.

Процес почався два роки тому. Але 2014-й був феноменальний за темпами падіння економіки. Валюта здешевлена майже вчетверо. За доходами населення десь утричі відстаємо від Білорусі.

Де були допущені ключові помилки?

— Із часів Януковича тримали фіксований курс і спалили багато валютних резервів — до 12 мільярдів доларів. Можна було тоді девальвувати гривню до 8,4–8,6 за долар. Могли перейти до політики плаваючого курсу. Вклад Януковича в падіння курсу — десь 9 гривень за долар, Путіна — 11. Усе, що вище, — помилки нової влади.

Голова Нацбанку Валерія Гонтарева говорить, що об'єктивний курс зараз — 20 гривень за долар.

— Усі її заяви супроводжуються падінням гривні. Значить, ринок Гонтаревій тотально не довіряє. Бачать її непрофесійність. Якщо Гонтареву звільнять, це позитивно вплине на ринок. Він замре в очікуванні. Прийде нове керівництво. Якщо проводитиме політику попередниці, гривня й далі падатиме. А якщо нова команда зможе взяти під контроль валютні процеси, експортери почнуть швидко заводити валюту назад. Гривня зміцнюватиметься.

Хтось телефонує на мобільний. Савченко просить передзвонити за годину.

— Маємо змінити керівництво Нацбанку й економічний блок уряду — міністрів фінансів та економіки. Гонтарева, Яресько й Абромавічус мають піти у відставку. Одночасно президент, прем'єр, нові два міністри й голова НБУ повинні домовитися про реформи. Тоді курс опуститься до 18–22 гривень за долар із тенденцією до посилення. Можна дрейфувати до 16, навіть до 8 за долар — протягом п'яти наступних років.

Посилити уряд можна новою посадою — віце-­прем'єром з економічних реформ. На нього можна буде все звалити й принести в жертву через рік, як закінчиться основний етап змін. Це — позитивний сценарій.

Який може бути негативний розвиток ситуації?

— Він більш імовірний. Курс стабілізується в районі 28–32 гривні за долар із тенденцією до подальшого падіння. Більш ніж на 5 відсот­ків упаде валовий внутрішній продукт. Інфляція наближатиметься до 100 процентів. Ціни на товари й послуги виростуть удвічі. Половина населення опиниться за межею бідності вже через 2–­3 місяці. Країна увійде в системну депресію на два роки, у різних регіонах почнуться акти непокори й страйки. Ситуація нагадуватиме 1990-і. Правда, вона вже й зараз така.

На третій рік почнеться економічне зростання. Рівень життя почне покращуватися. Але ми все одно лишатимемося найбіднішою країною Європи.

Кому найбільш вигідне падіння гривні?

— Деяким банкам і експортерам. Вони мають колосальні заробітки. Це металургія, хімія, ті, хто продає зерно й іншу сільгосппродукцію за кордон. Наприклад, рік тому збували свої товари за мільйон доларів і отримували 8 мільйонів гривень. Зараз — у три з гаком рази більше. Причому витрати на виробництво лишаються без змін.

Наша проблема в низькій якості політиків і незрілості суспільства, яке їх приводить до влади. Ми майже не читаємо — книжок купуємо у 20 разів менше, ніж німці. В театри ходимо в 15 разів рідше. Щоб підняти рівень культури й еліти, і всього населення — потрібен час. Надія на зовнішню силу — Євросоюз і США. Вони здатні навчити нас рухатися правильно.

Як і за рахунок чого виживати українцям під час кризи 2015–2016 років?

— Шукати можливості для заробітку. Купувати щось, продавати. Облаштувати якусь майстерню у власній квартирі. Через місяць-два-три — буде ще гірше. Ми повернулися у початок 1990-х. Тоді реальна зарплата була 10 доларів, а зараз — 100. Але купівельна спроможність долара тепер десь на рівні тих часів.

Як скоротити державні витрати?

— По-перше, треба привести до ладу пенсійну систему. Зробити вихід на пенсію в 65 років. На рік збільшувати тривалість життя і на стільки ж — пенсійний вік. Це був би стимул для держави зменшувати смертність. А її легко довести до стандартів Європи. Побороти дитячу смертність. А також заборонити спиртзаводи. Горілку, яку п'ють у країнах СНД, виробляють зі спирту. Спирт — продукт хімічної реакції. Фінська горілка — продукт органічної переробки. Якщо заборонити вживати нашу горілку, то тривалість життя чоловіків збільшиться на шість років.

Українську горілку не п'єте?

— Ніколи. Це — отрута. Як і порошкові вина, — праворуч від Савченка за склом шафи видно пляшку шампанського та віскі. — Ще один фактор скорочення державних витрат — децентралізація влади. За часів Януковича ми підписали з ЄС угоду про запровадження хартії про місцеве самоврядування. Згідно з нею маємо довести стандарти місцевої влади до європейських. Зокрема, й за чисельністю працюючих там. В Європі втричі менше районів, сіл, що мають органи влади. Наші центральні органи так само дуже роздуті. Треба скорочувати міністерства, комітети, служби, комісії. Пенсійна реформа дасть економії 50–60 мільярдів гривень на рік. І ця — приблизно стільки ж. У німців місцеву владу уособлює староста на півставки, а у нас — голова, секретар, десятки депутатів, виконкоми.

Втричі треба зменшити кількість державних вузів. У нас 80 відсотків дітей ідуть вчитися на бакалаврів, у Німеччині — 27. Там популярніші училища, що дають робітничі спеціальності. Потім гарно заробляють і можуть утримувати сім'ю. Це дасть змогу позбутися липових професорів, кандидатів наук, студентів.

Лікарні теж треба скоротити. На Заході стаціонарно лікуються вп'ятеро менше людей, ніж у нас. Реформи в освіті й медицині — це ще близько 100 мільярдів гривень у бюджет.

Усі економічні реформи починаються з радикального урізання державних витрат. Найкращий засіб боротьби з корупцією — механічне скорочення чиновників і їхніх бюджетів. У скільки разів скоротили — в стільки ж разів зменшили корупцію.

Для цього потрібна величезна політична воля керівників держави.

— До влади мають прийти реформатори. А в нас поки що попит на шоуменів, бандитів. ­Реформи робляться протягом року і вже на другий більшість відчуває їх позитивний ефект. А за два-три роки краще стає всьому населенню.

100 тисяч гривень витратив на виборчу кампанію Олександр Савченко. Торік балотувався до Верховної Ради по столичному округу №220. Провів вісім зустрічей із виборцями. Посів шосте місце. За нього проголосували 1 856 киян

"Я за природою — не заступник"

— Шість років граю в теніс двічі-тричі на тиждень, — розповідає Олександр Савченко. — Був майстром спорту з футболу. Але він давав травми. Тому вибрав менш травматичне заняття.

Савченко родом із села Знам'янка Друга на Кіровоградщині. Закінчив Київський національний економічний університет ім. Гетьмана. На початку 1990-х працював заступником голови Нацбанку. З 1993-го — виконавчий директор Європейського банку реконструкції та розвитку. Тоді жив у Англії.

Створив і очолив Міжнародний комерційний банк. Із 2005-го чотири роки працював заступником глави Нацбанку Володимира Стельмаха:

— 2009-го у відставку подав міністр фінансів Віктор Пинзеник, виконувати обов'язки поставили Ігоря Уманського. Тимошенко мене вмовляла йти працювати його заступником. Я відмовлявся, бо за природою — не заступник. Звик самостійно приймати рішення. Однак рік пропрацював. Подав у відставку й очолив Міжнародний інститут бізнесу.

Одружений. Має доньку Надію й сина Володимира.

×