— Ты смотришь трансляцию по телевизору? Глянь, наш зонтик справа. Намерзлись уже, промокли. Но здесь просто непередаваемая гордость за нас всех! Что мы — украинцы! — кричить в телефон 44-річна Олена Разумова під час концерту-мітингу "За єдність країни" в Дніпропетровську. Олена в пуховику. Іде дощ.

Мітинг розпочався близько 17.00. Біля сцени з 1,5 тис. осіб. Люди прибувають. До середини концерту їх близько 7 тис. По обіді трьома автобусами привозять людей із Кривого Рогу. Є також із Запоріжжя, Харкова, Червоно­армійська Донецької області. Присутнім роздають малі прапори України й жовто-блакитні повітряні кульки. Навколо площі рух перекривають. Вибірково правоохоронці просять показати вміст сумок. Чиновники дивляться мітинг-концерт із віп-місць на п'ятому поверсі торговельного центру "Пасаж".

— Давайте вспомним, как все начиналось год назад: поджигали палатки, массово дрались с ножами и дубинками. Пытались поднять над мэрией российский триколор, штурмовать областную и горадминистрацию. Мы остановили войну, не пустили ее в наш общий дом, как это произошло в Донецке и Луганске. Мы не допустили, чтобы в наших домах взрывались бомбы, как в Харькове и Одессе. Всем коллаборантам и предателям нашей родины купили билеты в один конец. Пусть они живут там, где им нравится. Или не живут вообще, — каже зі сцени 43-річний Борис Філатов, колишній заступник голови облдержадміністрації. Йому аплодують. — Мы вооружали батальоны, лечили раненых, спасали пленных. Да, мы злые, колючие и неудобные. Нам пришло время сейчас уйти. Но мы без вас — никто. Хочу сказать спасибо солдатам и офицерам, волонтерам и добровольцам, врачам и медсестрам, учителям, старикам и молодежи. Хочу перед вами преклонить свое колено.

На кілька секунд стає на праве коліно. Натовп кричить "Слава героям України!", "Україна понад усе!". З півхвилини скандують: "Спасибо!".

— Мы стали врагами Путина, хотя могли спокойно договориться с агрессором и проживать миллионы где-нибудь в Швейцарии. Но здесь живут наши родители и будут жить наши дети. Здесь находятся наши церкви, синагоги и мечети. И враги должны себе зарубить это на носу, — продовжує Філатов.

Йому знову аплодують, кричать "Браво!", "Слава Україні!"—"Героям слава!". Хтось із натовпу кричить "Беня, выходи!" (прізвисько Ігоря Коломойського. — "ГПУ"). Інший колишній заступник губернатора 44-річний Геннадій Корбан оголошує, що це неможливо, бо він у Швейцарії. Новопризначений губернатор Дніпропетровщини Валентин Резниченко теж не прийшов. Починається дощ, люди розкривають парасольки.

Ще один заступник Коломойського 39-річний Святослав Олійник оголошує, що залишається працювати на посаді з новим головою області.

— Как только мы увидим, что новый губернатор контролирует ситуацию и наши люди в безопасности, тогда смело уйдем туда, откуда мы пришли. Передаем рычаги правления людям, которые настроены на реформы, которые не пришли сюда красть.

Оголошують про виступ Геннадія Корбана, люди аплодують.

— Дорогие, любимые земляки. Я хочу вам низко поклониться за то, что вы нас терпели целый год. Мы остаемся с вами. Будем осуществлять общественный контроль, — каже Корбан, його очі сльозяться. Кланяється.

Люди аплодують, скандують: "Україна!", "Дякуємо!". Зі сцени виступають волонтери, фанати футбольного клубу "Дніпро", бійці АТО, нардеп Володимир Парасюк. Представник Української православної церква Київського патріархату нагороджує Ігоря Коломойського медаллю "За жертовність і любов до України". Відзнаку забирає Корбан.

На екрані демонструють звернення Ігоря Коломойського. Люди перешіптуються, що його зняли під час прес-конференції 26 березня, коли президент представляв нового керівника Дніпропетровщини.

"Давно не было такого замечательного настроения. По дороге домой просто расплывалась вся в улыбке. Энергетика была сумасшедшая, — пише у соцмережах Анна Гнилицька. Вона родом із Тореза на Донеччині. Зараз живе в Запоріжжі, звідти приїхала на віче. — Ни дождь, ни ветер не помешал нам приехать. Компания была из жителей разных регионов — Запорожье, Крым, Донбасс. Но объединила нас любовь к нашей Украине. Вера в единство Украины, благодарность нашим воинам, благодарность команде Коломойского, ну и, конечно же, волонтерство".

Після 21.00 концерт завершує ­Руслана.

— Ми всі є за розділення політики й бізнесу. Вирішуй, де ти. Якщо з бізнесом, тоді забирайся геть, — каже зі сцени.

Їй аплодують. Через дощ мітинг на вулиці додивляються кількасот осіб.

×