— Незалежність — це жити так, як ми хочемо, а не як нам наказують, — каже львів'янин 40-річний Олег Варениця. Вранці 24 серпня стоїть на столичному майдані Незалежності. Там має відбутися святковий марш.
Через підвищені міри безпеки центр міста перекрили. На перехрестях разом із поліцейськими чергують даїшники. Їх направили на підмогу з регіонів.
До місця святкування пускають через металошукачі. Тому частина глядачів спізнюються. Більшість одягли вишиванки і взяли національні прапори.
— Годину простояв у черзі до рамки, а мене не пустили до середини. Бо маю штатив від фотоапарата. А це — небезпечно, — говорить чоловік біля Будинку профспілок.
Марш починають о 10.00 залпом гармат. Стріляють із баржі на Дніпрі. Диктор Юрій Макаров оголошує, що військовим частинам вручать бойові прапори та знамена.
Після доповіді генералів 20 хв. виступає президент Петро Порошенко. Говорить про мобілізацію, Мінські домовленості та відновлення армії й економіки.
— Сіяння паніки, розчарування і депресії — як заявляють тут — "все пропало", — каже з трибуни. — Не пропало, дорогі мої. Але буде значно складніше, якщо вести безвідповідальну політику.
Починається хвилина мовчання в пам'ять про загиблих. Далі колони армійців ідуть Хрещатиком. Їх зустрічають оплесками. Голосно аплодують батальйону "Айдар" і десантникам.
Об 11.30 майдан Незалежності та вул. Хрещатик відкривають для пішоходів. Перед сценою літня жінка розгортає ватман — "Банк вкрав мої гроші". Чоловік тримає плакат "Подивіться мій фільм про викриття злочинів цієї влади. Вони знищують українців". Люди обходять їх.
— Городские сумасшедшие быстро прибежали. Нет, чтобы просто порадоваться за всю Украину, они со своими проблемами идут, — каже 43-річний Олег Думанов. Поруч — дружина Олена й донька Олеся. — День независимости стал праздником в прошлом году. Когда на полгода уехал по работе в Россию. Там понял, что наша страна — самая лучшая.
— Главное сейчас — добиться мира. Сегодня наш День Независимости, за который мы платим кровью, — говорить 42-річна Олена Думанова. Рукавом витирає сльози.
На розі вул. Прорізної і Хрещатика двоє дівчат роздають білі гвоздики військовим, які йдуть повз. Цілують усіх у щоки.
— Це наша ініціатива. Квітів на 300 гривень накупили. Мама, коли почула на що, дала гроші, — розповідає 16-річна Юлія. Прізвища не називає. — Воїни мають відчувати, що вони — потрібні. В моєму будинку троє сусідів повернулися з війни.
За кілька кроків лейтенант 39-річний Федір Остапчук із 79-ї аеромобільної бригади роздає квіти дітям і перехожим. На грудях має два ордени — "За заслуги" та "Богдана Хмельницького". Каже, букет подарували, коли йшов від сцени.
— Не ждал, что люди так тепло встречать будут. На Донбассе нас воспринимают как что-то инородное. Иду там по городу, а на меня смотрят косо. В спину шипят: каратель. А здесь иду по улице — мне улыбаются.
По обіді на Михайлівській площі четверо жінок плетуть маскувальну сітку. Тихо співають гімн України. Там триває волонтерський ярмарок. Збирають гроші та речі для армії.
— Поняла одне — зараз це не рядовий вихідний у році. Колись усі картоплю їхали копати. А зараз кожен другий з прапором чи у вишиванці ходить, — говорить 30-річна Аліна Шабко з Білої Церкви на Київщині.
— Майдан і війна на Донбасі — оце зараз ми і воюємо за справжню незалежність, — розповідає 50-річна Валентина Маньківська з Полтави. — Чоловік завжди говорив: незалежність дісталася нам 1991-го дуже легко. Нам її фактично подарували. Не знаємо, як із цим жити. Тільки зараз починаємо вчитися.
Біля готелю "Гаятт" на Софійській площі двоє десантників спілкуються з поліцейськими. Просять показати пістолети.
— Вибачте, за інструкцією не маю права діставати. Камера все знімає, — каже поліцейський.
— Ну и фиг с тобой. Я также хотел пойти в полицию. Но на сдачу экзаменов не успел — получил ранение в руку. Лежал в госпитале, а вас уже набрали. Так снова контракт подписал, — показує шеврон десантних військ. — Раньше ненавидел этот праздник. В армии если ты не на параде, значит, сидишь в расположении части на боевом дежурстве. То есть страна ждет провокации в этот день. Вечно куча генералов приезжает, проверки. Фактически сплошное дежурство.
На площі триває виставка українських прапорів різних епох. Територію Софіївської церкви закрили для відвідувачів. Проїжджу частину заставили "мерседесами" з дипломатичними номерами. Авто охороняють нацгвардійці по периметру. Для проходу людей на вул. Володимирській залишили близько метра тротуару.
— Что они закрылись от народа? — чіпляється за огорожу літній чоловік. — Может, фрески хочу посмотреть.
— Ви б не лізли, а то хлопці і так на сонці печуться. Нервові, можуть не витримати, — підходить чоловік у костюмі з рацією.
— Мы страну на Майдане новую начали строить, а все повторяется, — не вгамовується той.
3155 людей у вишиванках створили живий ланцюг на честь Дня Незалежності в центрі Одеси. Також провели парад патріотичних автомобілів.
2 
35413
Коментарі