Президент Віктор Янукович каже, що маємо йти в Європу, а міністр Дмитро Табачник - що Україна має перебувати в єдиному духовному просторі з Росією. Можливо, російський націоналіст Табачник просто підпрацьовує чиновником у державі яку ненавидить?Проте, чи можете собі уявити антисеміта на посаді міністра освіти Ізраїлю, який ще й закриває єврейські школи?

Прем'єр-міністр Микола Азаров гарантує Європі безперебійний транзит російського газу через Україну, а його прес-секретар погрожує демонтувати газову трубу в Європу. Азаров каже, що газотранспортна система України є її національним надбанням, яке віддавати Росії не можна, а нардеп-регіонал Колесніченко заявляє – „..кому он нужен, этот кусок ржавой трубы...?" Де ж перехвалена єдність команди „професіоналів"?

У мене виникають запитання: чи так має виглядати єдність і одностайність владної команді, чи це - внутрішньопартійний бунт, а частина команди орієнтується тільки на зорі Кремля? Чим пояснити такий театр абсурду на українському владному Олімпі? Можливо, лідери ПР були "стукачиками" КГБ і бояться, що Росія відкриє спецхрани і оприлюднить їх досьє радянських часів, а може й часів Незалежності?

У мене таке враження, що регіонали намагаються інтегруватися в Європу, перебуваючи на короткому поводку в Москви. І це може бути свідченням існування магічного московського досьє, бо воно було як на тих, хто сидів в райкомі, так і на тих, хто сидів в тюрмі.

І ті, й другі, хто „випливав на верхівку влади" мали бути стукачиками.. Якщо досьє і є, то для багатьох українців це не стане зненацькою новиною. І багато українців не звернули б уваги на документи досьє. Їх зміст списали б на скрутні обставини бурхливої молодості, якби донецькі пацани перестали знущатися над народом України, опозицією і перейшли на європейські стандарти суспільних відносин в Україні. Звичайно, очікувати щоб вовки стали вівцями - це фантастика ще більша, ніж „покращення життя вже сьогодні".

Росія неодноразово шантажувала Україну та Європу тим, що „газовий кран в її руках", а Україна – транзитер ненадійний і краде газ. Нинішня влада України і в цьому зуміла підіграти Росії. Під євроінтеграційними заявами Януковича, під гарантіями Азарова про безперебійність поставок російського газу в Європу територією України підвів жирну риску прес-секретар прем'єра.

Він заявив, що Україна демонтує газову трубу в Європу, якщо Росія зменшить транзит газу через українську територію. Одним з можливих пояснень такого урядового демаршу є „достойна відповідь регіоналів" на вимоги європейської спільноти звільнити Юлю? Мовляв, ми в Україні теж маємо чим натиснути на Вас – демонтуємо газову трубу в Європу. Одним словом, клієнт на поселення в європейський дім став нервовим і засіпався, немов кобила в болоті.

Для України на її шляху в Європу почав вимальовуватися російський сценарій. Його пройшла Білорусь – смикання зі сторони в сторону. Але результат такого смикання відомий - Лукашенко став нагадувати вовка, що опинився в своєму лігві обкладеним зі всіх сторін прапорцями мисливців. Він добряче попсував відносини із Заходом й тим самим розвязав Росії руки, щоб „раздєлать єго под орєх". Можливо, Януковичу персонально й Партії регіонів теж цього хочеться?

Висновок напрошується один: європейська симфонія з російською партитурою перетворилася на реквієм за розумом партії регіоналів.

×