— Що їду, сказала лише мамі. Навіть сестра не знала. Мрії збуваються, коли мовчиш про них, — говорить художниця з Тернопільщини Марія Ділай, 35 років. ­Наприкінці червня поїхала до Іспанії продати кілька картин. Там зустріла майбутнього чоловіка 46-річного Хесуса Альказара. Через три тижні після знайомства запропонував одружитися.

Із Марією Ділай зустрічаємося в ресторані в центрі Тернополя. Вона щойно повернулася з-за кордону, щоб оформити документи для переїзду в Іспанію. На ній шовкова зелена блузка й джинси. Фарбоване світле волосся акуратно вклала у каре. Свого чоловіка називає по-українськи — Ісусом.

— Познайомилася з Ісусом під час фієсти в Мадриді, — розповідає Марія. — Там щодня якесь свято. На вечірці сиділа за столиком вуличного бару з подругою та її друзями. Він підійшов, привітався і підсів. Потім сказав мені: "Такі очі, як у тебе, бачив у сні, коли був малим. Знав, що в мене буде жінка з такими очима". Я не сприйняла це серйозно. ­Пізніше розказав, що багато років йому снилися такі очі. Ісусу більше нічого не було важливе — яке в мене минуле, чи є чоловік, діти.

Марія розлучилася вісім років тому. Мешкає в глиняній хаті батьків у селі Байківці під Тернополем. Виховує сина 11-річного Данила. Старший, 13-річний Ілля, живе в Тернополі з її колишнім чоловіком та свекрухою.

— До Іспанії поїхала на останні 300 доларів, — продовжує Марія. — Приберегла їх на чорний день. Такий був відчай, що не знала, куди дітися. Ні роботи, ні стабільності. ­Навіть не мала подруги. Вирішила: беру кілька картин і їду. Іспанської не знала. Але вже багато слів розумію. Вдома вчила англійську.

В Іспанії 16 років живе однокласниця Тамара Фоменко. Вона пише книжки про Україну іспанською і там видає їх. Я попросила, щоб хоч зустріла, дозволила переночувати, помитися з дороги.

Хесус Альказар — з містечка Альмагро, за кілька кілометрів від Мадрида. Він — музикант, композитор, відеорежисер. Має власну студію звукозапису. Знімає й монтує кліпи. Грає на гітарі, барабанах, фортепіано.

— Він — шустрий і дуже класний. Уміє пародіювати різних акторів. Я так нареготалася коло нього, — продовжує Марія.

Підходить офіціант. Марія замовляє сухе червоне вино і воду. Каже, що це найкраще втамовує спрагу.

— Після знайомства не випускав мене з поля зору. Постійно писав з роботи, засипав подарунками. Не казав, скільки це коштує. Спочатку подарував білу хустку, прикрашену мереживом. Або вранці хтось дзвонить, відчиняю двері, а там — шикарний букет магнолій чи троянд.

У мене дуже зросла самооцінка. Відчула, що я не машина, яка заробляє гроші й виживає.

Жінка в Іспанії — на першому місці. Чоловік не має права сказати: ти — дурна. Як скаже погане слово, вона може заявити в поліцію. І він відсидить кілька діб та ще й заплатить штраф. Багато жінок цим користуються. Хлопами маніпулюють.

Хесус готує і все робить сам. Свекруха подружки підійшла до нас якось у барі. Хотіла глянути, кого я собі знайшла. Каже йому: добре, що знайшов українку, бо вони готують, прибирають, перуть. А він: я сам вмію те все робити.

Але захотів спробувати української їжі. Не знала, що приготувати, бо спека. Зробила котлети і млинці з м'ясом. Їв, але обережно то все роз­глядав.

Хесус — розлучений з іспанкою. Дітей не мали.

— Після розпису написав листа всім родичам, що знайшов жінку, з якою хоче жити. Мене прий­няли дуже добре, — каже Марія. На безіменному пальці її лівої руки — різьблена обручка з білим і червоним золотом. — Усередині вигравірувані ім'я чоловіка і дата заручин — 15.07.15. Одягнули обручки на ліву руку після розпису. Коли весілля, то дарують ще одну обручку на праву руку. І всі отак ходять із двома.

Весілля хочу відгуляти навесні на мій день народження. Тоді зможуть приїхати мама й сестра. Треба їм зробити візи й паспорти. Весілля зробимо велике, замовлю українську та іспанську музику. У чоловіка велика родина. Має трьох сестер і трьох братів. Шукаю на подарунок їм усім вишиванки.

Картину "Голубий кіт" купили за 700 євро

У вересні Марія Ділай повертається до Іспанії. Чоловік запропонував зробити спільний проект у Мадриді.

— Він гратиме, зніматиме відео. Я показуватиму свої картини, — каже Марія. — Коли була в Іспанії, подруга допомогла організувати виставку в кафе "Ван Гог". Іспанці дуже люблять мистецтво. У худож­ника-початківця робота коштує 300–500 євро (7,3–12,2 тис. грн. — "ГПУ"). Картину "Голубий кіт" у мене купили за 700 євро (17 тис. грн. — "ГПУ"). Одну подарувала подрузі за допомогу. Решта сім робіт ще ­висять.

У Мадриді Марія відвідала музеї Пабло Пікассо та Сальвадора Далі.

— Бачила Джоконду у музеї Прадо. Півгодини перед нею стояла. Не могла повірити, що дивлюся на неї. Зараз учені сперечаються, де перебуває копія Джоконди, а де оригінал — у Прадо чи в Луврі. Обидві написані в один і той час, і обидві — рукою майстра.

×