За два з половиною року Вадим Бірюкович обійде на яхті планету

 

— Полізете? — запитує яхтсмен 31-річний Вадим Бірюкович. Вказує на збиту з дощок драбину, приставлену до корми яхти. Судно стоїть на території Київського міського крейсерського яхт-клубу на Дніпровській набережній. Чоловік будує його власноруч.

Піднімаюся на палубу, вкриту снігом. Вадим рукою змахує сніг з люка, відкриває. Внизу видно купу речей, мотузки, інструменти.

— Яхта розрахована на 12 лю­дей. Усередину можна спуститися через два люки, говорить. — Тут холодно. Краще поговорити в кафе поряд.

У кафе замовляє вареники й чай.

— Чому вирішили будувати яхту? — запитую.

— За мене це вирішив дід. Почалося з того, що його батьки отримали гроші за облігації часів Другої світової війни. Їх треба було якось використати. Прабабуся сказала: купіть човен. Тому дід Дмитро Бірюкович і два його брати з юності пов'язали життя з вітрилами. 1967 року дід став одним із засновників Київського міського крейсерського яхт-клубу. Коли обирали логотип, взяли картинку з пачки цигарок — яхта на тлі глобуса. Цигарки давно не вироб­ляють, а логотип клубу залишився.

Спочатку дід збудував катер. Потім — яхту "Цементал", у середині 1960-х. На ній досі ходить батько. 1991-го побудував шхуну "Батьківщина". Згодом — "Почайну", таку саму за розмірами. Має 27 метрів.

На "Батьківщині" дід вирушив до Туреччини та середземноморських країн. Там всі питали, що в нього за дивний прапор. Зробили стенд із картою та короткою інформацією про Україну: столиця, кількість населення, національна валюта. Коли швартувалися за кордоном, виставляли його на палубі.

2000-го Дмитро Бірюкович організував експедицію "Хай світ пізнає Україну". Упродовж чотирьох років подорожував на "Батьківщині" країнами Західної Європи та Америки. Розповідав про Україну.

— Американці запросили діда взяти участь у фестивалі "Операція Парус", — пригадує Вадим. — Коли дісталися Штатів, про нас написали на перших сторінках "Лос-Анджелес таймс" та "Нью-Йорк таймс". Не розуміли, як з України можна приплисти через океан на такому судні.

Під час фестивалю корабель був пришвартований у центрі Нью-Йорка. Щодня на екскурсію до нас заходило кілька тисяч людей.

Американці дуже допомогли фінансово. До десятка волонтерів об'єдналися в групу "Друзі України з Коннектикуту". Збирали для нас гроші, продукти. Їхній фотограф Біл Хершман увійшов до нашої команди. Пройшов кілька подорожей. У Норвічі, де яхта залишалася на зиму, корабель зустрічав мер міста з оркестром.

На своєму човні дід ходив Великими Озерами на кордоні США і Канади, вниз по Міссісіпі. Першим обійшов навколо Північного острова Нової Зеландії. Інші мореплавці туди лише підпливали, щоб просто зазначити, що там були.

Дід залишив "Батьківщину" в Австралії після чотирьох років безперервної подорожі. На ній пройшов півтори довжини екватора. Корабель потребував капітального ремонту. Австралійці відремонтували, досі на ньому ходять.

Повернувшись додому, дід взявся робити ще один корабель. Коли захворів, я продовжив його справу. Іноді допомагають друзі. Біля яхти проводжу всі вихідні. Але взимку не можна будувати на повну силу.

Яхту Вадим планує спустити на воду навесні. Це буде один із найбільших вітрильників в Україні. На ньому мріє здійснити навколосвітню подорож. Мандруватиме 2,5 року.

— Навчився довіряти кораб­лю. ­Дідусь казав, у небезпечних ситуаціях ніколи не можна покидати судно. Більшість думає, що в шторм треба приставати до берега. Насправді, слід бути якомога далі від нього. Бо можуть порватися вітрила, зламатися двигун, легко помилитися з керуванням. Якщо це станеться у відкритому морі, судно дрейфуватиме, а це безпечно. Біля берега — сяде на мілину, може пошколитись. Раз сіли на камінь на Дніпрі. Корабель важив десь 80 тонн. Годину команда стояла на носі судна і намагалась своєю вагою його зрушити. Вдалося.

Прогулянки на яхті користуються попитом, — додає Вадим. — Завжди можна взяти корабель в оренду на кілька годин. Або стати членом команди. До мене приходять ті, хто хоче навчитися. Коли розуміють, скільки треба працювати, — зникають. Дехто залишається.

Туристів вчать керувати яхтою за 15 хвилин. Але щоб освоїти всі нюанси, треба вчитися все життя.

Місяць не бачив суші

Вадим Бірюкович народився в Києві. Отримав диплом Києво-Могилянської академії за спеціальністю "екологія". Працює у сфері нерухомості. Його батько — яхтсмен.

— Перший раз плавав на яхті у вісім місяців, — говорить Вадим. — Батьки взяли в подорож із Києва до Одеси. У 10 років ходив із дідом через Чорне море. А в 14 йшов через океан як юнга — стояв на вахті та піднімав вітрила.

У 15 плив із дідом з Іспанії до США. Цілий місяць не висаджувались на берег. Найяскравіше враження — коли нарешті побачив землю. Забрався на щоглу. Спершу не розумів — це хмари чи земля.

Вадим піднімає тягарі. Улюблена книга — "Володар перснів" Джона Рональда Толкіна. Слухає рок та хіп-хоп. Найбільше смакують млинці з червоною рибою.

Неодружений, живе в Києві.

×