Василь Бушаров пошив дев'ять тисяч українських прапорів

2

Фото: ФОТО З САЙТА www.vk.com

— Сегодня купил ткани, голубой и желтой. Ночью собираюсь сшить флаги. Если готовы вывесить на своем балконе, пишите мне, отдам бесплатно, — пропонує на своїй сторінці у соціальній мережі 33-річний Василь Бушаров із Запоріжжя. Від березня шиє українські прапори. Ціну на них не виставляє — платять, хто скільки зможе.

— У мене двоє синів і донька. Не хочу, щоб хлопчики служили в армії Росії, хоча за національністю я — росіянин, — каже Василь. Працює ведучим свят.

Перші 12 прапорів пошила вдома дружина Ольга. Згодом долучилися інші запоріжці.

— Друг, у якого є швейний цех, сказав: "Якщо це не бізнес, я тобі поможу. Гроші треба тільки на тканину та нитки". У перші місяць-два охочих придбати прапори було до півтори сотні на день. Губернатор області купив 30 штук.

— Із кожного брав обіцянку, що вивісить прапор, а не триматиме в шафі. Кажу усім: "Вивішуйте на видному місці, не бійтеся дощу. Якщо зносився — підшийте, замазався — виперіть або принесіть — я виперу, це не ганчірка". Прошу всіх висилати фото із прапорами, виставляю їх "ВКонтакте".

За п'ять місяців Василь та його друзі пошили близько 9 тис. прапорів різних розмірів — від малих для авто до полотнища 16 на 25 м. Собівартість середнього — 18–20 грн. Люди платили від гривні до 7 тис. Безкоштовно ніхто не брав.

— Спершу суми надходили дуже малі, — каже Василь. — Бувало, роздав на 3 тисячі гривень, а зібрав півтори. Думав, із такими темпами довго не протягну. Та ситуація мінялася. Подзвонив хлопець зі столиці, замовив 100 штук. Платив 2 тисячі. Я запитав, на яку адресу висилати. Він відповів: "Ти що? Я й у Києві їх купити можу, ти відправ їх у Донецьк, Луганськ, де вони потрібніші".

Зараз замовляють прапори менше. Здебільшого на звільнені землі території АТО, для військових частин. Передали 50 штук на похорони десантників.

— Здається, нам вдалося розбудити Запоріжжя. Важко знайти будинок у місті без прапора. На кожній п'ятій машині він є. Люди пишаються тим, що живуть в Україні. Кілька місяців тому в нашому місті такого не було. Лише страх і невпевненість, — каже Бушаров.

×