"Ненавиджу Януковича, що ламав мене як маму і як людину" - Чорновол

 

Із 34-річною Тетяною Чорновол зустрічаємося в кав'ярні на Європейській площі. Приходить рівно о 16.00, як домовлялися. Сідаємо за крайній столик. Тетяна в бежевій кофті та чорних брюках, черевики на невисоких підборах. Волосся розпущене. На стіл кладе смартфон. За 1,5 години інтерв'ю він дзвонить разів 20. Тетяна відповідає двічі: на дзвінок міністра молоді та спорту Дмитра Булатова і жінки, з якою має зустрітися опісля.

Звикли вже до ролі чинов­ниці?

— З усього, що трапилося зі мною за останній рік, — найважче відбувається зараз. За цей час подзвонили всі, кого будь-коли знала. І кожен скаржився на корупцію. От одна з останніх СМС: "Прискорбно, что не удается созвониться. На кону вера многих, в основном с Майдана. Которые пахали на своих машинах, а в награду сейчас получают исполнительные листы по 510 гривен. Они уже этой власти не верят — их бросили". Йдеться про людей, яких досі штрафують за поїздки до "Межигір'я". А я пустити щось у хід не можу, бо не маю інструментів впливу. Ознайомлюватимуся із зарубіжним досвідом — як із корупцією борються в Європі. Моє робоче місце — в Кабінеті Міністрів на шостому поверсі. У команду набираю людей, з якими "ходила під кулями". Тобто з Майдану.

Аби побороти корупцію, не обов'язково когось карати. Треба міняти систему й закони. Для початку вирішила створити службу з боротьби з корупцією серед вищих посадовців. Розроб­ляємо законопроект, де пропонуємо запровадити кримінальну відповідальність за організацію корупційних схем та груп. Якщо керівні ланки посядуть чесні люди, вони знищать корупцію на нижчих рівнях.

Як почуваєтеся?

— Психологічно виснажена. Схудла на 10 кілограмів, досі цілком не одужала після травми голови. Потрібно було пройти період реабілітації, приймати таблетки. Я цього не робила, бо думала: яка різниця, в якому стані мене вб'ють? Була переконана, що до кінця революції не доживу. Зараз мені потрібна ясна голова, а їй треба відпочити. Можу спати й добу, 8 годин замало.

Перші вихідні за останні півроку мала позаминулого тижня. Хоча повинна була працювати — на засіданні уряду представляти законопроект. Мені дзвонив Яценюк, телефонували від Тимошенко, Порошенка. А я відпочивала. Це неправильно, що уповноважена з питань корупції пропускає засідання уряду, де розглядають її проект. Проте солдат не може бути вічно на фронті. Складно після тих психологічних зламів. Хочеться забитися в якусь печеру й обмежити контакти до мінімуму, щоб усе розкласти по полицях. Але не можу собі цього дозволити, бо треба працювати.

Чому могли не дожити до кінця революції?

— Коли мене вбивали на Бориспільській трасі, я це сприйняла спокійно. Знала, що до того йду. Не хотіла, аби говорили, ніби я загинула через аварію. Проте після побиття почала боятися смерті. У мене була операція на носі, він досі болить, коли торкаюсь. А тоді, у січні-лютому, як тільки думала про якийсь удар в обличчя, — біль ішов прямо в мозок. Постійно доводилося себе ламати, як тільки треба було йти на передову.

Як ваш спосіб життя сприймають батьки й чоловік?

— Мене не можна кудись не пустити. Останній рік перед Майданом не отримувала доходів — рідко вдавалося щось надрукувати. Чоловік теж не міг улаштуватися на роботу. Як тільки кудись брали — через тиждень звільняли, дізнавшись, хто його дружина. Поступово почали відвертатися друзі й родичі. Та чоловік підтримував мене від самого початку.

Про дітей думали, коли йшли на ризикований вчинок?

— Про дітей і була моя остання думка тоді на Бориспільській трасі. Ще й сказала: "Ви вбиваєте маму двох дітей". Потім вирубилася.

Для мене завжди багато важили інтереси країни. Я давно сказала собі, що готова померти заради неї. Була готова навіть пожертвувати чоловіком. Торік проти нього порушили кримінальну справу за корупцію. Хоча хабарів він не брав. У Горлівці очолював комунальне тролейбусне управління. Я йому сказала: "Кримінальна справа — значить, кримінальна справа, я не буду ні з ким домовлятися. Саджають тебе — то саджають". Він погодився, і я йому за це вдячна.

Не можу сказати, що готова була жертвувати дітьми. Та в останні дні Майдану чітко зрозуміла, що про них не думаю. На той період я сховала їх у монастирі на Західній Україні. Тому я так ненавиджу Януковича і тих, хто був поруч із ним, що вони ламали мене як маму і як людину.

Ви лише кілька тижнів на новій посаді, але вже замішані у кількох скандалах.

— Були деталі в деяких речах, де брали участь мої люди і якими я не пишаюся. В "архітектурі" (18 березня у центрі Києва група озброєних чоловіків увірвалася до офісу Державної архітектурно-будівельної інспекції. — "ГПУ") ми зупиняли корупційні схеми. Але хлопці недостойно повелися з журналістами — затуляли їм камеру і розмахували руками.

Устигаєте бути матір'ю, дружиною?

— Ні, з дітьми мої батьки. Якби не вони — не знаю, що робила б.

Що зі справою про побиття вас?

— У мене на неї не вистачає часу, але треба це довести до суду. На тих хлопців злості не маю. З тих, хто зараз сидить, мене бив лише один. Другого змусили взяти провину на себе, а він навіть на місці події не був. Про замовника стало все зрозуміло, коли знайшли щоденник охоронця Януковича (у нотатках Костянтина Кобзаря, тодішнього начальника служби безпеки Віктора Януковича, були записи від 25 грудня 2013 року: "23.50 началась зачистка" и "1.00 закончили (чисто)". Тетяну Чорновол тоді й побили. — "ГПУ"). Організатором був Юрій Іванющенко (бізнесмен, депутат від Партії регіонів, близький до "сім'ї" Януковича, у кримінальних колах відомий як Юра Єнакіївський. — "ГПУ"). Загони смерті під час Майдану — це теж він.

Можливо, вам краще було б залишитися в журналістиці, а не йти в політику, а зараз — у владу?

— Ні. Коли як журналіст я боролася з коруп­цією, мені не вистачало інструментів впливу. Позаторік балотувалася до Верховної Ради, бо в депутата широкі можливості. Я могла й далі розслідувати корупційні схеми як журналіст, але при тому мати статус нардепа. Отримувати папери, набрати команду людей. Фактично я хотіла створити службу із боротьби з корупцією, але невелику. Те, що мені дали зараз, — значно ширше.

Ви не розчарувалися з Майдану і подальших подій?

— Ні, хоч катастрофічно піднімаються ціни, падає гривня. За Україну доводиться платити. Нам треба пройти ще багато чого. Мені й моїй родині теж важко, бо ми далеко не розкошуємо. Чоловік досі без роботи. Я його прилаштовувати не буду, бо це неправильно. Зараз фактично доживаємо на кошти, пожертвувані на моє лікування. Тепер я плачу ще й репутацією. Місяць тому мене називали героїнею, а ще через два місяці можуть назвати і розчаруванням Майдану.

Тетяна наполягає, що за дві чашки капучино заплатить сама. Прощається і сідає за інший столик. Там шестеро людей. Троє з них — іноземці. Спілкуються англійською з перекладачем.

11 років у шлюбі

Тетяна Чорновол народилася в Києві 4 червня 1979 року. Закінчила Інститут лінгвістики і права. Працювала журналістом у різних виданнях.

Антикорупційні розслідування почала проводити після помаранчевої революції. Позаторік на День незалежності пробралася на територію резиденції тодішнього президента Віктора Януковича. Пробула там близько 3 год., поки її затримала охорона.

Торік у ніч проти 25 грудня під час Євромайдану Тетяну Чорновол жорстоко побили. На Бориспільській трасі її Chevrolet Aveo підрізали позашляховиком Porsche Cayenne. Сталося це після того, як Тетяна сфотографувала будинки міністра внутрішніх справ Віталія ­Захарченка та генпрокурора Віктора Пшонки.

5 березня 2014-го призначена урядовою уповноваженою із питань антикорупційної політики.

11 років у шлюбі із 37-річним Миколою Березовим. Він очолював організацію партії УДАР у Горлівці на Донеччині та керував тамтешнім трамвайно-тролейбусним управлінням. Живуть із батьками Тетяни в селі Гора Бориспільського району на Київщині, за 20 км від столиці. Виховують 10-річну Іванку і 3-річного Устима.

×