— Спершу Майдан мене дратував. Здавалося принизливим колотитися через прохання взяти країну в Євросоюз. Після побиття студентів долучилася до протестів у Дніпрі, — розповідає 37-річна Юлія КУРОЧКІНА.
До Революції гідності вона працювала на міському телебаченні у Дніпрі. Грала у власному театрі.
— Ночами дивилася відео з центру Києва і плакала, — продовжує. — Уранці 22 січня виїхала до столиці. Вночі вже будувала барикаду на Грушевського.
У березні після захоплення Росією Криму Юлія поїхала на півострів.
— На Чонгарі допомагала місцевому військкомату розносити повістки, — каже Юлія. — Після навчання в Штабі національного захисту поїхала на фронт. Із військовими вивозили поранених. Їздила з концертами.
Свій театр Юлія закрила. З телебачення звільнилася.
— Познайомилася зі старшим лейтенантом батальйону "Дніпро 1" Володимиром Богоносом. Згодом він став керівником дніпропетровської патрульної поліції. Рік тому запропонував бути прес-секретарем патрульної поліції Дніпра.
Юлія незаміжня. Має 15-річну доньку й сина, 9 років. Батьки — пенсіонери, живуть у Росії.
— Тато з мамою дивляться російське телебачення і підтримують Путіна. Намагалася їх переконати. Розповідала історії з Майдану, війни. Не вірять.
3 
35413
Коментарі