— Коли бій затихає, ми забираємо поранених, — розповідає польовий хірург у зоні АТО, 29-річний Олександр Зенелюк із Дніпропетровська. — Там є військові лікарі й багато польових волонтерів — медиків.
Більшість солдатів отримують поранення від шрапнелі, артилерійського снаряда, начиненого кулями, і бронебійних куль. Особливо важких оперують у спеціальних наметах або спецавтівках. Там є місце для хірурга, анестезіолога, медсестри, стоїть операційний стіл. Машини розташовують за кілометр від місця бою. На них зафарбували червоні хрести, бо сепаратисти спеціально по них стріляють.
— Успіх залежить від того, чи знає лікар, яка зброя заподіяла травму. Куля калібру 7,62 де увійшла, там і застряла. А ось калібр 5,45 — навпаки: шукаєш кулю в одному місці, а вона виявляється в іншому, — каже лікар.
У поранених ушкоджені внутрішні органи, переломи, роздроблені кістки, відірвані руки, ноги, пальці, вибиті очі, через контузію пошкоджені зір і слух.
Олександр та його колеги працюють у бронежилетах, витягають кулі, пришивають відірвані кінцівки. Після цього поранених літаками відправляють у військові шпиталі Києва, Харкова, Одеси. Деякі з них встигли видужати й повернулися воювати. Медики кажуть, що такі військові варті кількох новобранців.
— Пам'ятаю, оперували одного, діставали скалки з ноги і тут подзвонила мама. Він твердим голосом їй каже: "Все гаразд. У нас зараз обід, поїм борщу, тобі передзвоню".
4 
35413
Коментарі