"Онук сім років зустрічається з дівчиною, але чогось женитися не спішить, — пише Марія Степанівна із Хмельниччини. — Вони — гарна пара. Ми нічого проти неї не маємо, хоча вона дуже ним керує. Хочу знати, коли їм варто йти до шлюбу?"
Надсилає фото онука з нареченою. Він синьоокий, худий. Поруч висока кароока блондинка. Листи коментує столичний біоенергетик Мирослав Олійник.
— Поберуться цього року восени. Але від гучного весілля відмовляться. 2017-го вдасться вирішити проблему з житлом. До цього часу молодятам доведеться жити з батьками.
"Я сама познайомила чоловіка з коханкою, — пише 44-річна Ольга Володимирівна з Ужгорода. — Пішла торгувати на ринок. Познайомилася з Ларисою, яка торгувала курточками в сусідньому кіоску. Їй 28 років, розлучена, має двох синів. Здружилися, стали одна до одної в гості ходити. Вона в мене своїх дітей залишала. Моя старша донька їх гляділа. А одного дня я дізналася, що мій Степан із Ларискою спить. Поїхала з дочками в село. Вернулися на день раніше. Заходжу квартиру, а Степан в трусах на кухні чай робить, Лариса в моєму халаті йому обід готує. Вигнала, два дні плакала, аж запухла. Степан із коханкою півроку спав, а я думала — він у відрядженнях. Він на ній женився, зараз вагітною ходить. А я повірити не можу, що сама їх звела".
— Досить себе картати. Якби не познайомили з Ларисою, знайшов би іншу коханку. Не шкодуйте про 20 років, що прожили з ним у шлюбі. Крапку в особистому житті ставити рано. Ви сама не залишитеся. Поруч уже бачу вусатого чоловіка, який добивається вашої уваги. До кінця року почнете жити в цивільному шлюбі.
"Внучці Ілоні 21 рік, — пише 60-річна Ганна Іллівна з Тернополя. — Вона одинока, нервова й уперта. Нічиєї поради слухати не хоче. З хлопцями не зустрічається. Поїхала вчитися за кордон".
— В Україну Ілона приїжджатиме в гості, — каже біоенергетик. — За кордоном вивчиться і знайде високооплачувану роботу. Заміж вийде за хлопця, з яким чотири роки житиме до шлюбу.
"У мене вдома зо 20 пляшок зі свяченою водою, — розповідає в листі 53-річна Світлана Іванівна з Житомира. — Ми не знаємо, де її тримати і як використати. Сусідка радить освячувати нею хату щомісяця, підливати у вазони. Чи варто святити нову воду, якщо маємо освячену з попередніх років?"
— Воду треба святити в церкві щороку на Водохреще. Дехто освячує ще на Маковія і Спаса в серпні. Виливати у вазони не можна. Освятіть оселю, пийте, обтирайте тіло. Перед цим треба прочитати "Отче наш". Дід мого товариша був священиком. У них вдома стоїть вода, якій 70 чи 80 років. Вона не втрачає своїх властивостей століття. Дід розповідав, що в деякі роки вода була особливо цілющою. Вона гоїла рани, повертала зір незрячим і слух глухим.
"Брат Григорій закінчив військове училище в Орджонікідзе, — пише 54-річна Тетяна із Сумщини. — По розприділенню попав у казахстанське місто Семипалатинськ. Там женився на Лєні, мав дочку й сина. На пенсію пішов капітаном, хоч його молодші друзі мають вищі звання. Потім з Лєною розлучився. Каже, вона його зрадила. Мама їздила в Казахстан їх мирити, але марно. Григорій повернувся в Україну. Жінці залишив квартиру. До дітей їздив у гості, поки не повиростали. Тепер вони майже не бачаться. Брат себе запустив. Раніше був підтягнутий, а тепер за собою не слідкує. Відростив волосся, почав їздити на заробітки. Після розлучення минуло більше 10 років, а він досі нещасливий".
Надсилає братове фото. Григорій у синій футболці з жовтим гербом. Має два золоті зуба й волосся до плечей. Біоенергетик кладе правицю на знімок, заплющує очі.
— Брат однолюб. Після Олени нікому не може відкрити своє серце. Життя не раз його випробовувало, але він витримав усі естафети, що приготувала доля. Не критикуйте, а любіть таким, яким він є.
6 
35413
Коментарі