"Син утік із сепаратистами, батько в лікарні із серцем лежить"

Із Краматорська, як і зі Слов'янська, бойовики втекли 5 липня. Між містами відстань — 10 км.

— Краматорськ постраждав менше — лише кілька зруйнованих квартир у центрі. Школу, де було пряме попадання, відновили за півтора місяця, — каже 48-річний Олександр, зустрічає нас на вокзалі. Він у чорному костюмі й чорній куртці. Волосся зібрав у "хвостик".

На вулицях людей мало. 40 відсотків краматорців ще не повернулися після втечі. Місто налічує 165 тис. населення. Є чотири великі заводи. Курсують тролейбуси і трамваї.

У центрі міста натрапляємо на білу двоповерхівку зі слідами від куль. Це колишній штаб ополченців. Перед ним досі обкладені мішками з піском окопи. Ліворуч будівлі — обстріляний білий лімузин.

— Тут ці упирі сиділи. Будівля належить колишньому місцевому бізнесмену. Його син утік разом із сепаратистами в Донецьк. А батько десь у лікарні із серцем лежить, — пояснює Олександр. — У кого постраждало житло, по родичах живуть або десь його винаймають. Настрої людей трохи змінилися в проукраїнський бік. А загалом їм байдуже, де жити, хоч у Гондурасі. Аби працювали заводи, платили зарплати й пенсії.

Чоловік веде до притулку для біженців із Донецька й Горлівки. Він розмістився в колишній протестантській церкві. На столику при вході лежать аркуші з вакансіями для переселенців. Двоє чоловіків гортають їх, потім запитують у чергової, коли видаватимуть пайки.

— Устроиться можно продавцом, водителем, грузчиком, работником зеленстроя, в супермаркет, — розповідає комендант Надія, струнка блондинка, на вигляд років 35. — Дешёвая рабочая сила. Зарплаты по 1–1,2 тысячи. Много случаев, когда беженцев просто кидают и не дают зарплату.

В будинку мешкають 60 переселенців, зокрема 24 дітей. У кожній кімнаті по вісім двоповерхових ліжок. На підлозі розкидані іграшки, одяг. Скрізь бігають діти. Четверо жінок на кухні готують обід — варять борщ і тушкують капусту.

— Обидно очень, — каже огрядна жінка в синій засаленій безрукавці. — Мы голосовали за ДНР. Ведь они обещали хорошую зарплату, пособия на детей. Потом власть поменялась, пришли другие. А те первые помахали нам рукой и ушли. Короче, кинули.

×