— Сюди приходять вісім потягів. Ми — кінцева станція на кримському напрямку. До пункту пропуску Чонгар — 25 кілометрів. Пасажири з потягів виходять і беруть машину. В нас чоловік сто таксистами працюють. Брат дружини заробив за півроку на другу автівку. Удень мають до 2 тисяч гривень, — каже 50-річний Олександр Бурковський, голова селища Новоолексіївка Гені­чеського району на Херсонщині. — У селищі планують зробити сучасний автовокзал. Сесія дала добро. ­"Херсон Транс Авто" має автостанції по всій області. Уговорював їх більше п'яти років тут збудувати. Упиралися. А тепер відчули — можна заробити. Хоч за планом децентралізації місцеву раду закриють. На район буде одна — у Генічеську.

У кінці квітня їздив машиною на півострів, — продовжує. — Тільки переїхав Чонгар — всі поля у бур'янах до самого Сімферополя. А раніше росла пшениця, соняшник. У Генеральському, Морському, Ялті — пляжі порожні.

На селищній раді поряд з українським прапором — кримськотатарський. Третина жителів Новоолексіївки — татари, їх там 6 тис. Райцентр став першим в області, де кримськотатарську мову у квітні 2013 року визнали регіональною. Вивчають її у місцевій школі.

— Из Крыма многие ­уехали во Львов, Ивано-Франковск. Новоалексеевка — это как перевалочный пункт. Принимаем людей и отправляем дальше, — каже 54-річний Сейтибрам Ішмуратов, помічник голови Херсонського регіонального Меджлісу. До пенсії працював у ПТУ. З дружиною Луїзою виховують трьох дітей — синів Абляліна і Талята й дочку Селіме. — В Новоалексеевке 45 лет живу. Плачу за тех стариков, которые не дожили до наших дней. Если бы они увидели, что на татарском языке можно говорить свободно, сказали бы, что это чудо.

О 10.05 прибуває поїзд Львів — Новоолексіївка. Виходить більш як сотня пасажирів. На іншому боці близько 15 автівок чекають на електричку.

— Такси, такси на границу, — водій маршрутки 65-річний Олександр Чопенко постійно палить — нервує, чи набере людей.

Говорить, у селищі немає газу. Люди купують вугілля, носять у багатоповерхівку.

— На зиму надо 2 тонны угля для квартиры, на дом — 3. Тонна стоит 3400 гривен. Раньше оставляли деньги на отдых, теперь на уголь. Вокруг села посадки все вырубали. Те, кто не может купить уголь, ворует дрова.

Больше всего потеряли компании, которые возили туристов на Крым, организовывали местные экскурсии. Половина закрылась. Некоторые пытаются перестроиться и организовать поездки в Карпаты. Но пока неудачно. Ехать долго и втрое дороже.

Біля кіоску з продуктами і напоями — ­вивіска "Міняю рублі". Продавщиця свариться, щоб не фотографували.

У затінку під липою на дерев'яних лавах сидять з десяток таксистів — татари й українці. На столі розклали карти, доміно.

— Таксисты дежурят с трьох утра, — каже 27-річний Ділявер Бахтішаєв. Смаглявий, має блакитні очі. Організовує поїздки. — Учил парней вежливо вести себя с пассажирами, не выходить на работу в рваном и грязном. У нас цены, как на рейсовом автобусе. К Чонгару 50 гривен с человека. 80–100 гривен — если хотят комфорта, у нас есть "Ауди", "Тойота Камри".

Об 11.30 прибуває електричка. Таксисти розходяться пероном: "Джанкой, Симферополь, ­граница!" Допомагають пасажирам нести сумки до машин.

О 12.00 з 25-річним Міметом Мамутовим виїжджаємо на Чонгар його бежевими "Жигулями-копійкою". Чоловік міцної статури, з білявим волоссям та блакитними очима. Переїхав у Новоолексіївку дев'ять років тому, жив у селі під Джанкоєм.

— Женщины все лето пекут сладости, продают на пляже. В семь утра едут в ­Геническ и на Арабатскую стрелку. Целый день ходить по раскаленному песку трудно, но если летом не работать, то зимой не выжить, — розповідає дорогою.

Минаємо критий ­рибний ринок. Там торгували ­по­­над 100 підприємців. Залишилися тільки вигорілі таблички "У Светланы", "Рыба Натали" "Самая вкусная рыбка". За півгодини зупиняємося у хвості автівок, що стоять у черзі на перетин кордону. В магазині на заправці є лише вода і хот-доги.

— "Лукойл" переходит под "Амик" (австрійська компанія AMIC купила російську мережу заправок в Україні "Лукойл". — "ГПУ"), поэтому ничего не везут, — каже продавець. За півторалітрову "Моршинську" віддаємо 12 грн.

Туалет на заправці не працює. Кому дуже треба — ходять у протитанкові рови.

Люди з кримського боку біжать з валізами до автобуса на Дніпропетровськ. Наввипередки займають місця.

— Раньше был рейс Днепропетровск — Севастополь. Теперь днепропетровская бригада доезжает сюда, а севастопольская — ждет с той стороны, — каже водій автобуса.

У салоні задуха. Люди витирають серветками піт.

— Это издевательство. Бежала за толпой, а у меня артроз, — говорить 60-річна Олена Олександрівна.

— Отдыхали две недели под Євпаторией. В Крыму тихо, спокойно. Но очень дорого, — 37-річна Анна Надольна сідає в автобус. — Самое дешевое мороженое — 15 гривен, стакан сока — 9. Люди совсем не говорят о политике. Только о погоде, ценах, сериалах. Туристов пропускают, но на всякий случай надо иметь телефон пансионата, куда едешь, иногда проверяют.

Анна каже, у Крим можна їхати з українським паспортом або закордонним.

— Если с украинским — придется заполнить миграционную карточку. В заграничном ставят штамп. Правда, потом наши знакомые не смогли открыть шенгенскую визу. Им сказали: предатели. Не пропускают и тех, чьи родственники воюют в АТО. Перед нами мужчину завернули, потому что его брата забрали в армию.

За 200 м від пункту пропуску кілька людей торгують з легковиків. Переважно сушеною рибою, чаєм, кавою та печивом.

— Работали на огромном рыбном рынке. Он остался на российской территории, — розповідає 48-річна Світлана Джалієва із села Чонгар. — 10 лет стоял, все автобусы на Крым останавливались там. Покупали по 20–30 тараней за раз. Икру кеты, семги мы сами консервировали. За базар имели по 800 гривен. Торговали около 300 человек. Почти все бросили. Заработки упали в пять раз. Муж занимался скупкой рыбы. К нам были подвязаны 30 рыбаков, нанимали продавцов. Теперь пытаемся наторговать на уголь. Нужно 6 тысяч гривен на зиму. Трудно. Сын учится в Харькове, думали, вернется сюда. Теперь просим, чтобы не ехал. Готовы здесь все продать, чтобы у него была перспектива.

Кажуть, раніше торгували весь рік. Взимку прибутки падали, але були. Тепер можуть заробити лише влітку.

— Когда совсем туго, идем к фермерам. За час прополки платят 15 гривен. Стараемся отработать 8 часов, — додає.

Ближче до кордону в наметах оформляють страховки. На російській митниці можуть вимагати "зелену карту" — міжнародна система автомобільного страхування. Поліс покриває видатки на ремонт машини за кордоном та збитки третім особам у випадку ДТП.

— Тут 2 тысячи гривен, а на крымской стороне — 6 тысяч. Если не к чему придраться, таможенники спрашивают, — каже 29-річний Георгій Кільцман. — В Крыму часто бываем. У меня мать после инсульта в Симферопольской больнице. Из Украины везу крупу, муку, сахар. Мясо там дорогое, но на границе свежего не пропускают. Можно только готовые блюда провозить. Первый раз все пришлось оставить на пункте пропуска.

— Таможенники шашлычка захотели, — жартує дружина Георгія.

Пункт пропуску долаємо автомобілем за годину.

— У меня киевская прописка. Русские ­всегда проверяют машину. Один раз что-то не в духе были, заставили повытаскивать даже коврики. Собака все обнюхивала. С нашими можно шутить. Те шуток не понимают. Спросил: что, ищут наркотики? Так меня в отдельную комнату завели. Двое пограничников допрашивали о родственниках, чем занимаюсь, — каже чоловік.

На обочині стоять кілька вантажівок. Водії чекають документи на товар.

— Везу картофель. На документах не ту печать поставили. Жду 5 часов уже, — говорить 30-річний Олексій Журавльов із Херсона. — На Крым не всех пускают. Но хозяин как-то решает. Нашим на таможне не плачу. А россиянам даю 3 тысячи гривен. За черешню — 8.

Після українського кордону 4 км — буферна зона.

Під час відступу росіяни повиривали унітази в туалетах

Село Чонгар Генічеського району на Херсонщині — останнє на трасі Харків — Сімферополь перед мостом, що сполучає материкову Україну та Крим. На обох кінцях мосту розташовані пости українських та російських прикордонників.

27 лютого 2014-го російські військові увійшли в Чонгар. На полях розмістили військову техніку та замінували територію. Розташувалися у приватних будинках і готелі. Пробули там 10 місяців. Опорні пункти біля Чонгара обкладали металом, що здерли з даху базарних рядів.

26 грудня торік росіяни залишили територію. Під час відступу розграбували придорожні кафе, пошкодили меблі. У туалетах вирвали унітази. Траншеї перетворили на звалища. З посту ДАІ зняли металопластикові вікна. Що не змогли забрати, побили. Нагидили по кутках. На стелі випалили факелами, що російські військові — найкращі.

У селі торік проживали понад 1,4 тис. осіб. Залишилася третина. Близько 80% торгували на рибному ринку, працювали в кафе. Щоб відновити кожен заклад харчування, треба вкласти $3–5 тис.

Як заробляють на пасажирах

Таксі з Новоолексіївки

— До Чонгара на кордон із Кримом — 50–80 грн з людини

— до Джанкоя — 150 грн з людини

— до Сімферополя — 300 грн з людини

Оренда житла

Готель:

— 150 грн/доба за номер-стандарт. Вигоди на поверсі

— 200 грн/доба номер покращений. Душ і туалет у номері

Кімната:

— 200 грн за ніч. Господар може зустріти на вокзалі й допомогти дістатися кордону

Обмін валюти

Гривні на рублі міняють на пероні. Дехто це робить у потягах

Торгівля

— На вокзалі продають черешню, полуницю, домашні пиріжки, самсу, тарань, напої

— Перепродують квитки на потяги

Скасували три міжнародні рейси

З 27 грудня 2014 року ­потяги з Києва, Ковеля, Львова, Дніпропетровська, ­Кремен­чука та Харкова у кримському напрямку доїжджають лише до станції Новоолексіївка. Кінцевою зупинкою поїздів з Одеси та Хмельницького став ­Херсон.

Три міжнародні рейси — два з Москви й один з Мінська — скасували. Як і вантажні перевезення на півострів.

З 1 червня 2015-го Білоруська залізниця подовжила маршрут поїзда Мінськ–Запоріжжя до Новоолексіївки. А з 15 червня запустили міжнародний рейс Барановичі–Мінськ–Херсон.

Разом із залізничним сполученням заборонили й автобусні перевезення у Крим.

×