— Якщо мене вкусить змія, "швидка" не приїде. Бо до найближчої річки йти три дні. Можу півтора місяця жити в Папуа, де помитися можна лише у річці. А під час гірських сходжень волосся переходить на самоочищення. Мені вистачає літра води, щоб помити навіть довге волосся. Швидко пристосовуюся, — каже телеведучий і мандрівник Дмитро Комаров, 32 роки. Побував у Камбоджі, Індії, Папуа-Новій Гвінеї, Болівії, Танзанії.
На стінах київського кабінету Дмитра висять його фотографії. На них — блакитне небо над Еверестом, кремація на березі індійського Гангу.
— Коли вперше побачив спалення тіл на річці Ганг, мені снилися ці голови, руки, ноги, — розповідає Комаров. — Кілька років тому поїхав туди у відпустку вдруге. Таких емоцій уже не було. Захотілося відвідати місця, які добре знаю. Подався у Варанасі — маю там багато знайомих. Пішов туди, де кремують тіла. Сів на сходинках. Біля мене — натовп приятелів. Ось ми сидимо, п'ємо чай, розмовляємо і дивимося, як горять трупи. Для них — це нормально.
В Індії знайшов кафе на кладовищі. Дорогою захотів повечеряти не в туристичному місці. Зайшов, замовив ананасовий фреш і рис. Сиджу за столиком, озираюся, і раптом розумію — навколо мене могили. А відвідувачі їдять, ніби так і треба.
Коли будували фундамент під кафе, наткнулися на могили. Не індусів — інакше б їх спалили. Це були поважні мусульмани, якщо їх поховали в центрі міста. З поваги до них могили пофарбували й обгородили. Але не відмовилися від ідеї відкрити заклад. Столики поставили між могилками. Дерева не рубали — вони пронизують підлогу й стелю.
Яке знайомство під час мандрів запам'яталося найбільше?
— В Індії вирушив знімати нетрі в Джейпурі (місто на півночі країни. — ГПУ). Там були діти. Я купив два пакети цукерок і хотів поговорити з ними. Коли побачили солодощі, мало не розірвали ті пакети на клапті. Намагався заспокоїти їх, розняти бійку. До нас підійшов чоловік і порадив забиратися геть. Я знайшов водія, але він не розумів англійську. Показав йому візитку готелю, і ми рушили туди. Однак на півдорозі нас зупинили — водій не мав дозволу на в'їзд у всі райони. Я не зрозумів, що відбувається. Запитав добре одягнутого чоловіка на вулиці. Роззнайомилися. Він запросив до себе. Виявилося, що це — рубіновий король, йому належать рубінові шахти міста. Ми подружилися. Він мене возив на індійські весілля вищої касти.
Чи мали суперечки з тамтешніми людьми?
— Якщо назріває конфлікт — йду геть. З місцевими сваритися небезпечно і безглуздо. Не завжди поліція й суд стануть на твій бік, навіть якщо ти правий.
На Балі мотоциклісти вкрали у мене телефон. Наступного дня я повертався від одного сходознавця. Сидів за кермом орендованої машини. За 100 метрів до готелю подумав: "Учора вкрали телефон, хоч сьогодні, слава Богу, нормально приїхав". І тут машину трясе, розбивається скло. Миттю, як зазвичай на Балі, набіг натовп. Виявилося, в моє авто в'їхав австралієць. Якби це був індонезієць, мене б посадили.
Якщо вирушаю в плем'я колишніх людожерів, приймаю їхні правила. Їм нецікаві розмови про авіацію, космонавтику, автомобілебудування, бо вони не знають, що за наступним пагорбом. Не кажучи вже про машини. Всіма своїми діями показую: ви — мої друзі, у нас лише шкіра різного кольору. Головне, щоб не бачили переваги білої людини над ними. А цим грішать майже всі туристи. Такі горді — в капелюхах, із фотоапаратами на шиї. А з поведінки видно, що бояться, соромляться, гидують. Якщо мені пропонують випити води з брудної чашки — вип'ю. Дають рис — з'їж його з рук, як вони їдять. Обнімися з ними, подаруй щось, пожартуй. Одразу стануть дружелюбні.
Де живуть найщасливіші люди?
— У країнах Південно-Східної Азії. У Камбоджі або деяких регіонах Таїланду приходиш до людей — будинок із чотирьох бамбукових палиць, накритий пальмовим листям. Самі загорнуті в якесь простирадло, п'ятеро дітей. Але усмішка — до вух. Пригощають рисом, який самі виростили, рибою, яку самі зловили. Вони не скаржаться.
Вас змінює перебування в таких країнах?
— Коли приїжджаю звідти, сідаю за кермо — хтось лається, підрізає тебе. Дивишся на це й думаєш: він поїде, я поїду — навіщо ж кричати? Це триває місяць-два. Але потім вливаєшся назад у це середовище. Агресія передається.
7 
35413
Коментарі