— Если бы муж сейчас меня увидел, то не узнал бы. Раньше жила в его тени, старалась не выпячиваться. А теперь все то, что всю жизнь скрывала, вылезло наружу, — каже киянка 66-річна Олена Волк. Вона щодня ходить на світські заходи. Тричі на тиждень до ранку танцює в нічних клубах.

З Оленою Волк зустрічаємося у кондитерській "Дома" на Бессарабці. Жінка знімає коротке чорне пальто і просить офіціанта повісити його на вішалку. Залишається в чорній вузькій спідниці по кісточки й такого ж кольору мохеровій кофті з декольте.

— Вийшла заміж 32-річною, — Олена присідає на диван. Руки кладе на коліна. Пальці пофарбовані лаком різних кольорів: чорним, червоним, бірюзовим і сірим. — Довго не могла знайти підходящого чоловіка. Коли познайомилася з Віталієм, зрозуміла: це — той. Через місяць розписалися і поїхали в місто Анадир на півночі Росії, де він працював на золотих копальнях.

Віталій квіти дарував мало не щодня. Вранці прокидався раніше. Готував сніданок і приносив у ліжко. Шлюб тривав 25 років. Дітей не мали, жили для себе. 11 років тому Віталій помер. Прийшов додому з роботи і знепритомнів. Коли падав, вдарився головою. Був у комі. До тями так і не прийшов.

На очах в Олени з'являються сльози.

— Після смерті чоловіка рік не могла прийти до тями. Його обличчя постійно стояло перед очима.

У нашій квартирі жити не могла, бо все про чоловіка нагадує. Поїхала в Євпаторію. Півроку жила в готелі на березі моря. Вечорами сумно самій сидіти в кімнаті. Вирішила сходити в нічний клуб при готелі. Зайшла, подивилася на молодь. Зрозуміла, що всім зможу втерти носа. Три години без перерви танцювала посеред танцполу. Хлопці підходили знайомитися, а дівчата косо дивилися. На ранок усі працівники готелю мені казали: ви — дуже смілива жінка. Люди вашого віку бояться бути в центрі уваги.

Відтоді постійно ходжу до нічних клубів, часто буваю на вечірках, виставках і презентаціях. Маю щоденник. Плани розписані на місяць вперед.

Олена дає візитівку. На ній вона в довгій сукні з турецьким візерунком.

— Купила сукню в магазині біля ­Лаври за тисячу 600 гривень. Після роботи на Півночі отримую чималу пенсію. Із прикрас віддаю перевагу біжутерії. На мені вона виглядає дорого. У клуби одягаюся по-клубному: люблю легінси й короткі спідниці. Танцювати можу 5 годин без перерви. Втоми не відчуваю.

Для фотосесії Олена виходить на середину зали, ставить руки на талію, похитує стегнами. На неї роззираються присутні чоловіки.

— Чоловіки знайомляться постійно, — каже вона. — Телефон даю всім, бо не хочу позбавляти їх шансу. Візитки розходяться швидко. Вчора надрукувала 100 свіженьких. Боюся, на тиждень не вистачить. ­Дівчата теж у клубах під ранок підходять і кажуть: ви — богиня.

Після першого дзвінка всім відмовляю, бо зразу пропонують інтим. Кажу: молодий чоловіче, за жінками треба упадати, а не пропонувати зразу лягти в ліжко. Більшість розуміють. Якщо хтось продовжує дзвонити, кажу, що маю кавалера.

Минуло 11 років, а я досі пам'ятаю свого чоловіка. Замінити його можна лише кращим. Такого поки що не зустріла. Хочу, щоб чоловік був молодшим. Бо живу, як молодь. І не хочу, щоб супутник тягнув мене вниз.

За день зйомок заплатили 500 доларів

Два роки тому Олена Волк знялася у грузинському фільмі. Грала власницю ­борделю.

— В одному барі мене помітили грузинські продюсери. Підійшли і сказали: ви виглядаєте багатою жінкою. Саме таку шукаємо для свого фільму. Мені зробили яскравий макіяж і принесли сукню із секс-шопу — прозору, з чорного мережива. 3-хвилинний епізод знімали день. Заплатили 500 доларів (7,5 тис. грн. — "ГПУ"). Після того часто пропонували знятися в телевізійних проектах. Відмовляюся. Погоджуся взяти участь лише в якомусь крутому проекті.

×