— Нас із Настею познайомив мій ліпший товариш Славко Морозюк у квітні торік. Його, на жаль, уже немає — загинув у зоні АТО. Того вечора він запропонував прогулятися набережною. Настя мені одразу сподобалася, але тоді зустрічалася з іншим, — розповідає 22-річний Артур Переходюк, фельдшер-десантник із 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади.

9 серпня побрався з 20-річною Анастасією Цисельською. У вересні вона народить первістка. Планують назвати Іллею.

— Місяців п'ять ми просто спілкувалися, поки Настя не розійшлася зі своїм хлопцем. У жовтні в нас закрутився бурхливий роман, — згадує Артур. — Весілля планували на кінець березня. Я вже і обручки купив. Але 17-го наша бригада вирушила на Схід, і одруження довелося відкласти.

У зоні АТО Артур під кулями виносив із поля бою поранених. Під час одного з обстрілів отримав контузію. Із пораненням Переходюка відправили до Дніпропетровського госпіталю 8 серпня. Наступного дня пара влаштувала весілля. Часу на придбання весільного вбрання не було, тому наречена одягла чорну сукню, Артур — військовий однострій. Мати молодої ледве встигла на церемонію. Батька не відпустили з роботи.

— Настя давно говорила мені: одружуйся. А я все "завтраками" годував. О четвертій ранку вона прокинулася від того, що малюк у животі почав витанцьовувати. Розбудила мене і каже: "Давай одружуватися", — додає Артур.

— Поїхали до районного загсу. Але там черга. За розпис треба було заплатити майже тисячу гривень. У нас таких грошей з собою не було. У кишені мав 300 гривень.

Не міг відмовити Насті, вона так загорілася. А я знову маю їхати в зону АТО. Почав дзвонити знайомим. Допомогли працівники військового комісаріату та місцева влада. О 14.00 нас безкоштовно розписали. А заступник голови обласної адміністрації Борис Філатов подарував 10 тисяч гривень. Ми були в шоці, — не стримує емоцій ­Артур. — Ще більший шок був від того, що нас приходили вітати зовсім незнайомі люди. Було і незручно, і приємно.

Після урочистостей молодята поїхали святкувати у кафе. На першу річницю весілля планують обвінчатися.

— Тоді й покличемо всіх родичів, які не змогли приїхати. Може, й медовий місяць тоді влаштуємо. Подарував дружині на весілля ноутбук, щоб могла зі мною спілкуватися, поки буду на сході. Вона мені купила сандалі, — розповідає Артур.

Після АТО планує влаштуватися на роботу за спеціальністю — слюсарем. Анастасія після пологів відновиться на юридичному факультеті університету внутрішніх справ.

— Мене влаштує, якщо дружина буде домогосподаркою і дбатиме про дітей. Бо на хлопцеві не зупинюся, хочу ще донечку, — каже Артур. — Пацан обов'язково піде в армію, аби знати, що таке справжня дружба, підтримка, випробування, щоб міг захистити сім'ю і дім. А дівчинку буду балувати.

×