— Привоз сильно изменился с тех пор, как я приходил сюда еще ребенком. Не было всех этих китайских тряпок. Но теперь можно купить все, что хочешь, — каже 60-річний Савелій Таран. До Одеси приїхав із Кишинева, столиці Молдови. Каже, на ринок прийшов за спогадами дитинства.
Привоз — ринок у центрі Одеси, поряд із залізничним вокзалом та зоопарком. Тут продають майже все — від продуктів до меблів.
— Одесса изменилась даже не в последние годы, а десятилетия. И виной этому Украина. Совсем другая страна, — продовжує Савелій Ігнатович. — При Союзе здесь можно было увидеть или услышать много смешных шуток, но в последние годы все шутят как-то злобно, что ли. Я понимаю, что страна переживает трудные времена, но нужно быть добрее к людям.
Біля центрального входу паркується червоний ''Мерседес 124''. Водій на капоті розстеляє потерте покривало з квадратними оленями, дістає дві коробки з нардами. До авто підходять двоє сивих чоловіків з цигарками в зубах.
— Юра не придет, уехал на картошку. Так что сегодня игра по очереди, — попереджає їх водій.
Напрошуюсь до гри четвертим.
— На рынок надо идти, как на праздник. В чистой рубашке и наглаженных штанах. Чтоб радовать людей вокруг. Чтоб не стыдно было остановиться возле красивой девушки и заговорить о погоде, — каже один із чоловіків, представляється Леонідом. — А сейчас разве одессит так делает? Не ходят сюда местные, только туристы. И все ждут, что сразу мы шутить начнем.
Усі троє возять товар з оптових баз. Їздять вранці та ввечері, решту часу проводять тут.
— Денег у людей нет. Ты же работаешь, а кто-то живет на полторы тысячи рублей, — каже Юрій. Ця фраза, очевидно, йому подобається — він повторює її згодом кілька разів. — Цены идут вверх — каждый день что-то на 50 копеек растет. Вот шоколад, например, уже 20 гривен плитка. Кто готов такие деньги платить? Или вино? Чтоб купить хорошую бутылку вина — отдай гривен 150. А год назад было 50.
Питаю, яка найбільша мрія одесита сьогодні.
— Возродить статус порто-франко (порт, що має право безмитного ввозу й вивозу товарів. — "ГПУ"). У нас пять портов, и мы можем прокормить кого угодно. И без разницы, какой флаг будет над нами — русский, украинский или даже американский, — каже Олександр.
Кілька хвилин мовчки кидаємо кості.
— Та не, думаю, можно проще, — каже Олександр Вікторович. — Мы можем свой референдум провести. Кто кормит Одессу? Привоз. Где Одесса одевается? На Седьмом километре (речовий ринок на околиці міста. — "ГПУ"). Проводим два референдума о независимости, и все — город у наших ног. Думаю, 90 процентов рыбного ряда будет за нас, мясницкие — также. И будем диктовать всему городу, как жить.
Чоловіки сміються. За два дні цей жарт почую в різних частинах ринку.
За царських часів Привоз мав форму площі, по периметру стояли магазини, а в центрі — торгові ряди. 2007-го ринок перебудували — вздовж вул. Преображенської звели м'ясні та рибні ряди, відкрили торговий центр "Новий Привоз".
— Ну, если так дальше будут ломить цены, сюда никто не придет, — жінка перебирає помідори по 40 грн/кг. — Я думала здесь дешевле — а тут цены, как в супермаркете.
— Женщина, а что вы хотите? У нас же с дачи на продажу картошка не идет. Ее люди сами едят. Не хватает продуктов, вот и цены такие, — відповідає продавщиця у синтетичному синьому фартуху. — Все дорожает — и продукты, и бензин, и воздух даже. Идите это министру скажите. Люстрируйте его, чтоб деньги были.
— Вот будет демобилизация, будет и люстрация. Муж служит в АТО, месяц остался. Говорит: ты предупреди управдома — если не починит канализацию, самолично его люстрирую.
— Это если отпустят. Посмотрите, сколько в мире безобразия, — доки жінка відвертається, продавщиця докидає зайвого помідора в кульок.
До середини ринку пробираюся крізь ряди яток з гумовими шльопанцями, шкарпетками, трусами. На кількох ятках написи — "Точные весы", ''От Сони''.
Людей багато, особливо в овочевих, рибних та м'ясних рядах. Чути розмови про траур за померлими на Грецькій площі та Куликовому полі. Торік під час масових безладів 2 травня в Одесі загинули 48 людей.
— Говорят, не пустили отца Симеона на Куликово поле, когда он собрался там панихиду делать, — перемовляються дві огрядні торговки. Між ними на прилавку — свиняча нога. — А майдановские попы были, и им никто не запрещал.
— Слушай, Люда, не начинай, а то из-за слухов потом весь город боится на улицу выходить. Я цветы положила и туда, и туда, — відмахується колега.
За хвилину навколо туші збираються з десяток людей. Остання чутка: міліція арештовує всіх чоловіків, які хочуть пройти на Куликове поле.
Найбільший павільйон — рибний. Продають великих щук, лящів, червону рибу, контрабандну чорну ікру.
55-річний Олександр Модестович на прилавку викладає камбалу розміром зі сковорідку. Пропонує тут її випотрошити.
— На Привозе все знают, где найти лучшую рибу — у меня. И не спрашивайте, рыба свежая, только из моря, — підморгує. З-за прилавку його видно по пояс — смугастий светр із закоченими рукавами й чорні рукавиці. — Давайте знакомиться, и сразу договоримся: пока будете в Одессе, вы — мой клиент. Можете приходить в любое время. У нас в городе принято приходить, даже если не покупать идешь. Просто поговорить.
Дістає з-за пазухи листок у клітинку з рецептом запеченої камбали.
— В этом году рыба будет дефицит. У людей денег на Египет нет, они поедут по Украине. А куда у нас можно на море ехать? В Одессу или в Крым. Понятно, что к москалям никто не захочет. Так что одесситов ждет много новых людей.
Назва Жовтневий не прижилася
Привоз — найбільший продовольчий ринок України. Виник 1827 року. Торгували переважно товаром із возів. Звідси й назва — Привоз.
Комуністи спробували перейменувати ринок на Жовтневий, але нова назва не прижилася.
Наприкінці 1990-х звели нові рибні та м'ясні павільйони. Поряд виросли два торговельно-офісні центри й комплекс магазинів. Вони отримали назву Новий Привоз.
Ринок займає площу майже 20 га.
2 
35413
Коментарі