Мирослав Шваб варить куліш для президента

 

"Уявляєте, Ющенко вперше не запізнився", — каже 44-річний козак-кашовар Мирослав Шваб. Львів"янин кілька років поспіль варить козацький куліш на заходах, які відвідує президент. Минулого четверга разом із Віктором Ющенком святкував День Соборності в Батурині.

— Кулешу Ющенкові цього разу не варив, бо не хотів тягти в Батурин казан на 250 порцій. Востаннє годував президента в "Мистецькому арсеналі" рибним кулешем. Такий у Секретаріаті президента закомандували, бо піст був, — прицмокує. — Довго доказував, що кулешу без сала не буває, а вони привезли сьомгу та форель. Щоби наїстися, треба з"їсти 500 грам каші, а щоби посмакувати — 200 грам. Куліш — то сало і пшоно, більше нічого не треба. Зараз, правда, не те м"ясо, що колись було: свині рощені на хімії, м"ясо тверде й усмажується вдвічі.

Розповідає, як перші рази перед візитом президента його кашу брали на аналіз.

— Узгоджували з його людьми, які інгредієнти мають бути. Усе купувалося запаковане в целофан не на базарі, а в крамниці. Головний санепідемлікар по Києву біля казана покрутився, кашки сьорбнув. Мені на вухо люди шепнули, що то він для Ющенка перевіряє. Потім президента привезли, хотіли за стіл посадити, а він пройшов і прямо з казанка ложкою каші набрав. Охорона при Ющенкові завжди коридор робить, усі по одному підходять з тарілкою і ложкою в руках. Охоронцям кілька порцій тримаю. Хлопці його в гелікоптер посадять і йдуть до мене на кашу.

Осмикує на плечах вишиванку.

— Якось Ющенко стояв біля мого казана. Раптом до нього підбігає Михайло Поплавський. Вліз своїми чорними мештами з завернутими носками майже в багаття і закрив прохід людям. Я розізлився: "Тікай, бо згориш зараз". Поплавського як вітром здуло. А коли варив куліш для Ніни Матвієнко на подвір"ї музею її чоловіка Петра Гончара, вони хвилювалися, що від багаття асфальт поплавиться. Я бляху постелив і  мішок дрів розклав.

Дрова кашовар возить із собою.

Кулешу без сала не буває, а вони привезли сьомгу та форель

— Якось замовники привезли півмашини соснових дров. Вони горять гарно, але жар не тримають, — кривиться. — Я, поки куліш мішав, смоли нанюхався! Цибулю і моркву для кулешу мию вдома. У Дніпрі овочі небезпечно мити. Є дві ріки в Україні, з яких беру воду на куліш: гірська карпатська в Тустані й батуринський Сан.

Шваб ніде не працює. У Києві живе в квартирі у друзів. До дружини у Львів їздить раз на місяць. Донька і син дорослі, навчаються в столиці.

— Я козак, яка в мене може бути робота? За приготування казана кулешу платять 500 гривень.

Варити куліш Шваб навчився в Богдана Русина зі львівського козацького товариства "Кіш".

— Богдан 2006-го помер такою смертю, про яку я тільки мрію. Ми з козаками йшли до львівської площі Ринок. Раптом Русин упав. Помер у козацькому строю, у прекрасному товаристві, у сонячний день. Його навіть китайкою накрили.

×