У ніч із 29 на 30 червня у Києві пошкодили пам"ятник Леніну, що біля Бессарабської площі. Міліція підозрює 38-річного Миколу Коханівського, Івана Срібного, 23 роки, Андрія Тарасенка, 24 роки, 22-річних Богдана Франта й Олександра Задорожного.

— Хлопці тримали драбину, я кувалдою бив Леніну в голову. Спочатку думали його залити фарбою, але комуністи відітруть, зубами віддеруть, — каже Коханівський.

Микола є членом Конгресу українських націоналістів. Адвокат заборонив йому спілкуватися з журналістами. Зустрічаємося під столичним офісом партії.

— Нам інкримінують хуліганство — стаття 296, частина 2. А це було не хуліганство, а ідейна акція. Я очікую виправдання і звільнення, — ховає руки за спиною. — Хочуть судити ще й за статтею 298 — знищення об"єктів культурної спадщини. Можуть посадити на п"ять років.

Переступає з ноги на ногу. Пропонує присісти на лаві в дворі. Тричі збиває дзвінок на мобільному.

— В Інтернеті зараз мій телефон є. Іноді дзвонять і погрожують. Я нікого не боюсь. Я на своїй землі. Хай мене бояться.

За 4 тис. грн Коханівський купив 12-метрову драбину, молоток, кувалду. 30 червня о 4.15 із товаришами пішов розбивати статую Леніна.

— Знав, що неподалік у будці стоять даїшники. Найбільше людям хочеться спати близько четвертої ранку. Розрахували, коли даїшники заснуть.

На ноутбуку показує відеозапис подій 30 червня. Там він у вишиванці, поверх якої білий джемпер. На плечах — рюкзак. Каже: "Зараз ми з побратимами підемо і розіб"ємо голову кату українського народу. У такий спосіб виконаємо Указ президента України про знесення пам"ятників тоталітарного режиму".

— Драбину вперли в груди і шию Леніна. З портфеля дістав молоток. Бити було неважко, але відлітало слабо. Першою відпала борода, потім — ліве вухо. Це в Леніна слабкі місця, — регоче. — Дивлюся із драбини вниз, а на бульвар люди повиходили, дехто з балкона знімав на фотоапарат. Хтось викликав міліцію.

На відео видно, як зупиняються автомобілі, що проїжджали поруч, як люди знімають дійство на камеру. До хлопців, що тримають драбину, підбігають міліціонери, заламують руки.

— Почали кричати, щоб я злазив. Кажу: "Почекайте трохи!" За той час відбив руку. У міліції з нами поводилися вкрай брутально. Такої брудної лайки я в житті не чув. Найм"якші погрози — "за півроку Янукович прийде, ми вас усіх будемо до стінки ставити!" Це робили в основному менти в цивільному в райвідділку на Прорізній. Порівнювали зі свинями та іншими тваринами. Двох хлопців кілька разів ударили. Слідчий залишив собі руку Леніна, шматки його підборіддя й носа. Кажуть, за руку йому вже пропонували 2 тисячі доларів.

Опівдні 30 червня чоловіків повезли в ізолятор тимчасового утримання на Подолі. На третій день відпустили, взяли підписку про невиїзд.

— У міліцію мене забирали п"ять разів. 1990-го з Приазовської сільради на Запоріжжі зірвали червоний прапор і почепили український. 1995-го, з 8 на 9 травня, на стіні п"ятиповерхівки я написав "Слава героям ОУН-УПА". Комунальні працівники вже були напідпитку, не мали сили той напис стирати. Повз стіну йшов парад, і всі читали. На День незалежності минулого року розбили обличчя Петровському (пам"ятник на Європейській площі Києва. — "ГПУ"). Востаннє приводили до міліції два місяці тому, коли на Майдані розтрощив банери російської організації "Наші".

— Там було написано "Календар Ющенського періоду". Я підійшов до міліції, сказав: "Подивіться, вони паплюжать президента. Якщо за 15 хвилин ви їх не заберете, то заберете мене". Через 15 хвилин я потрощив банери, і мене забрали. Кілька разів платив штраф, решта — просто відпускали.

Коханівський заочно навчається на четвертому курсі Переяслав-Хмельницького педуніверситету на економіста. Останні вісім років живе в Києві. Двічі на тиждень працює охоронцем у приватній фірмі. Після останнього арешту його хотіли вигнати з роботи. Микола розлучений. Дітей не має. Років зо п"ять тому втратив матір, іще раніше — батька. Багато його родичів загинули під час Голодомору.

За Коханівського заступилися політики Левко Лук"яненко, Олександр Чорноволенко, В"ячеслав Коваль, письменники Борис Гуменюк, Анатолій Дністровий, Сергій Пантюк, Іван Андрусяк.

— Хлопці молодці, — каже 81-річний Левко Лук"яненко. — Влада ще має подякувати їм, що безплатно виконують її роботу. Я познімав би також п"ятикутні зірки і серпи-молоти з будинків. 2003-го звернувся до тодішнього мера столиці Олександра Омельченка з проханням знести Леніна. Він сказав: "Левку, потерпи. Буде реконструкція Бессарабської площі, й ми Леніна знесемо". Бессарабку він відреставрував, а мене обдурив.

×