Покійний Андрій Кузьменко, лідер гурту "Скрябін", в образі Івана Хрестителя з'явився на стінах церкви села Верин Миколаївського району Львівщини. Його намалював 55-річний художник Микола Гаврилів. З музикантом зустрічався кілька разів. Грає на клавішних інструментах у Львівському рок-гурті "Мері".

— Мало кого знаємо, як виглядав, — розповідає 60-річний Василь Говгера, веринський священик. Зранку в середу він у храмі. Щойно охрестив дитину. Всередині не більш як десяток людей. — Святителів церкви — Василія Великого, Івана Золотоустого, Григорія Богослова — маємо описи. А от апостолів обличчя невідомі. Тому художники в усі часи писали їх з реальних людей. Леонардо да Вінчі у "Тайній вечері" змалював з одного хлопця Ісуса Христа. Через деякий час шукав прототип Юди Іскаріота. Попросив позувати убогого спитого чоловіка. А той каже: та я вже у тебе був, ти з мене Ісуса малював.

Розмову перебиває чоловік. З пригорщею шоколадних цукерок прибігає до нас, обличчя радісне. Говорить, у селі традиція — на хрестинах усіх пригощати солодощами, щоб у дитини було солодке життя. Молоді батьки та хрещені фотографуються біля престолу, до нових розписів не підходять.

Церкву розписують з 2007-го. Через старі олійні фарби був парниковий ефект, стіни пітніли та з часом почорніли. Фрески перемальовують акриловими. Створюють нові образи.

— Спочатку обличчя в Івана Хрестителя мало бути владики Мирослава Любачівського. Йосип Сліпий, Любомир Гузар у нас є на інших зображеннях. Але якраз у той час загинув цей молодий хлопець, справжній патріот, — каже про Кузьменка. 2 лютого цього року він потрапив в автокатастрофу на Дніпропетровщині.

Серед облич бачу Сергія Нігояна та Юрія Вербицького з Небесної сотні, учасника АТО Олександра Винниченка на прізвисько Білий з батальйону ОУН. Він втратив третину черепа. ­Інших художник змалював з місцевих селян. Себе зобразив євангелістом Лукою. Всі хрестяться від Івана Хрестителя.

2010-го у храмі намалювали Віктора Ющенка з дружиною та сином під покровом Богородиці. На стінах їхнього зображення не знаходжу.

— А нема вже, сховали ми його, — підморгує отець.

— Ходіть, щось покажу, — отець Василь запрошує в за­христію. Там на склепінні над вівтарем — картина з Ющенком.

— Є вона, — сміється. — Але люди неправильно її розуміють. Завжди так було: зверху Богородиця, а під її покровом по ліву руку — люди духовні, по праву — світські. Тому немає в цьому ніяких порушень церковних канонів.

Виходимо на подвір'я. Там росте найстаріший дуб у Львівській області. Йому — тисяча років. Церкву побудували 1932-го.

— Кого малюють — той ся тіше, — зупиняю на вулиці вусаня з пустим відром. — А всі остальні дивляться і кажуть: святотацтво настояще. Але в нинішній час шось говорити супротив, то зразу стаєш ворогом. Люди не сприймають того малювання. У церкві він в образі святого, а хто знає, що ця людина в житті творить.

3 храми розписав художник Микола Гаврилів. Усі — у Львівській області. З іншими митцями працював майже у двох десятках церков. Його образи Ісуса Христа і Богородиці не мають прототипів. Каже, це витончена справа.

×