5-річний Богдан Козлов із Києва під час народження переніс кисневе голодування. Пережив реанімацію, штучну вентиляцію легенів, має ДЦП, не ходить.

Після народження батько Богдана залишив його з матір'ю.

— Меня привезли в роддом уже со схватками, — розповідає Ольга Козлова, 29 років. Сидить на лавці дитячого майданчика, що біля її дому. Богдан — у візочку. — В палатах не було місця. Поклали в коридорі, сказали чекати на лікаря. Поки чекала, у плода сталося зневоднення. Лікар прийшов через годину. Пологи були затяжні. Богдан з'явився на світ без дихання. Коли його показали, я плакала — синюшне тільце і неприродно червона голова. Медики тільки розвели руками, а Богдана віднесли до реанімації. Напевно, дуже хотіли додому, адже травневі свята.

За місяць Ольгу з сином виписали з діагнозом водянка. Хлопчик не плакав — репетував. Коли стомлювався від напруги, непритомнів.

— Усі немовлята плачуть, — продовжує мати. — У мене це перша дитина. Я особливо не тривожилася. Тільки коли Богдан став закидати голову, закочувати очі й судорожно перевертатися на живіт, запанікувала. На обстеженні невролог шокувала: у хлопчика постраждав при народженні мозок, є загроза крововиливу в нього і, ймовірно, ДЦП. Порадила терміново оперувати. Після втручання Богданові стало краще.

До року хворий відновлювався — проходив курс лікувальної фізкультури, масажі.

— Масаж був такий болючий, що, здавалося, через крик усі від палати розбігалися. Та лікування виявилося неефективним. Син відставав у розвитку. Лікарі підтвердили ДЦП.

Я проштудіювала весь інтернет, спілкувалася на форумах із мамами таких же дітей. Мене заспокоїли — якщо з дитиною займатися зразу, то шанс є.

Допомагає мама. Лікували у Трускавці, столичних клініках. Коли синові було 3 роки, з'явилися перші позитивні результати: Богдан став розуміти звертання до нього, більш активний, знизилася косоокість, може тримати голову.

Під час розмови хлопчик двічі починає вередувати, обурено кричить. Ольга бере сина на руки, заспокоює.

— Він завжди так капризує? — запитую.

— Сміється дуже рідко. Переважно кричить, капризує і плаче. Дуже не любить чужих людей, — пояснює мати.

Коли хлопчик заспокоюється, вирішую зробити кілька знімків. Після кількох кадрів Богдан починає усміхатися. Потім заливається сміхом. Виявляється, його розсмішив звук "чик-чик" у фотоапараті. Відкладаю диктофон і продовжую фотографувати, аби розвеселити Богдана.

— Для мене це головна радість — щоб він завжди сміявся, — усміхається Ольга.

Хлопчик зможе самостійно сидіти, стояти й ходити з підтримкою, якщо продовжити лікування. Міжнародна клініка відновного лікування Володимира Козявкіна у Трускавці виставила рахунок — 7 890 грн. Таких грошей родина не має. Охочі допомогти можуть переказати кошти на рахунок Всеукраїнської благодійної організації "Український Фонд Допомоги"

Код ЄГРПОУ: 37241402

Поточний рахунок: 26004052718802

МФО: 300711.

Банк: ПАТ "ПриватБанк" Печерський філіал, м. Київ.

Призначення платежу: пожертва на лікування Богдана Козлова

×