— До нашого інституту постійно підкидають то котів, то собак. Нікого не пускаємо. Лише Киці вдалося завоювати весь простір. Ходить по всіх кабінетах. А найбільше любить бувати на вчених радах, — каже 64-річна Ірина Козиненко зі столичного Інституту зоології. З 2011-го тут живе кішка Киця.
Ірина Козиненко на руках заносить Кицю до бібліотеки інституту. У тварини зелені очі. Шерсть — біла, чорна та руда. Жінка сідає за довгий стіл. Кішка вмощується на колінах. Бібліотекарка проводить рукою у неї між вухами. Киця відштовхує її лапою.
— Киця трохи сердита, бо відірвала її від обіду, — пояснює Ірина Козиненко. — До інституту її хтось підкинув. Була з ошийником. Довго придивлялася, все обнюхувала. Я переживала, як наш директор поставиться до неї. Якось він помітив Кицю під своїм кабінетом. Відчинив двері і пропустив її вперед — як справжню даму. Зрозуміли, що він не проти її перебування тут.
Киця потягується. Кладе передні лапи на руку Ірини, муркотить.
— Через кілька місяців до неї почав ходити в гості кіт із сусіднього Інституту ботаніки, — додає бібліотекар 55-річна Людмила Ластікова. — Дуже красивий, хоч і брудний. Зробив своє діло і зник.
— Киця привела чотирьох кошенят. Народжувала в бібліотеці під столом. Ми перелякалися, бо пологи в кішок ніхто з нас не приймав. Кошенят розібрали співробітники. А ми скинулися грошима, щоб стерилізували Кицю, — каже Ірина Козиненко. — Після операції забрали її додому, щоб шви загоїлися. Та лишатися у нас вона не хотіла. Нявчала і навіть у туалет не ходила. Коли привезли в інститут, від задоволення нявкала так, що всі перехожі озиралися.
Жінка ставить Кицю на підлогу. Кладе перед нею шматок відвареної курятини.
— Справляти нужду ходить лише у жіночий туалет. Підходить до дверей і нявкає, аби впустили. Відвідує майже всі вчені ради. Тільки побачить, що в залі для засідань збираються люди, одразу біжить туди. Повільно ходить між рядами і роздивляється присутніх. Може вмоститися комусь на коліна і сидіти там до кінця засідання. Якось застрибнула на стіл президії. Директор змушений був перервати виступ, доки Киця не закінчила своє дефіле.
Після обіду тварина облизує передню лапу і протирає нею морду. Потім стрибає на руки до Людмили Ластікової. За мить засинає.
— На вихідних і святах за кішкою наглядають чергові, — говорить жінка. — Торік після вихідних Киця зникла. Цілий день гукали. Наступного ранку з балкона помітили її на високому дереві біля Будинку вчителя. Сиділа на найвищій гілці, тремтіла і дивилася переляканими очима. Вирішили наймати альпініста, щоб її зняти. Він наказав нам взяти велику ганчірку і стояти з нею внизу. Альпініст зловив Кицю і ми замотали її у штору. Бо у стресовому стані може вирватися і знову кудись залізти.
3-річного дворнягу стерилізували
П'ять місяців на території Інститут зоології мешкає 3-річна дворняга.
— Собаку співробітники називають по-різному: Лулу, Муха і Пуля, — розповідає бібліотекар інституту Людмила Ластікова. — Вона прибилася до нас на початку цього року. Дуже ляклива. Їжу з людських рук брати боялася. Їла, коли поряд нікого не було. Поступово звикла до нас. Зараз дає себе погладити кільком співробітникам.
Півтора місяця тому її стерилізували. Коли везли на операцію, наділи нашийник. Собака всю дорогу намагалася його зняти і втекти. Думаємо, колишні господарі з неї знущалися.
2 
35413
Коментарі